Глава 2. Підготовка

Дім Тонксів ще ніколи не був таким шумним.

Нимфадора ходила коридорами, змінюючи колір волосся від рожевого до блакитного — аби тільки розсмішити Касс. Тед, намагаючись зберігати спокій, переглядав список необхідного, а Андромеда складала речі й тихо зітхала, наче відпускаючи доньку у світ, який сама колись знала й покинула.

Касс сиділа біля столу, розглядаючи лист ще раз, хоч уже знала його напам’ять. «Моя школа. Моє нове життя.»

— Готова? — запитала Андромеда, торкнувшись її плеча.

Касс кивнула, але всередині відчувала хвилювання. Вона жила серед маглів, і тепер мала переступити межу світу, про який навіть не мріяла.

Вони вирушили на алею Діаґон. Коли цеглини за стіною відсунулися й відкрилося чарівне місто з крамницями, Касс затамувала подих.

— Це… справжнє диво, — прошепотіла вона.

Її очі ковзали від яскравих вітрин із мітлами до сувоїв пергаменту, до казанів і книг, що самі перегортали сторінки. Їй хотілося торкнутися всього одразу.

Але найбільше її серце калатало, коли вони зайшли в “Олівендерс”.

Старий чарівник уважно дивився на неї.

— Ти виглядаєш… цікаво, — промовив він, простягаючи першу паличку. — Спробуй.

Касс узяла тонку дерев’яну паличку, але з нею нічого не сталося. Друга теж мовчала. Третя вибухнула іскрами так, що Нимфадора мало не впала зі стільця.

Лише коли Касс торкнулася блідої, вишуканої палички, прикрашеної витонченими зеленими трояндами, повітря в крамниці затремтіло. Пелюстки троянд, ніби живі, злегка засвітилися.

— О, — Олівендер нахилився ближче, його голос став майже шепотом. — Твій вибір зроблено. Вишневе дерево, серцевина — волосина з гриви вівці з гір Карпат. Вірна паличка для тих, хто не боїться темряви й шукає світло.

Касс дивилася на паличку так, ніби вона була частиною її самої. «Це моє. Це я.»

Останнім пунктом була крамниця з тваринами. Касс довго стояла біля кліток із совами, мишами та жабами. Але в самому кутку, на подушці, сиділа невелика кішка з чорним блиском у шерсті й зеленими очима, що дивилися просто на неї.

— Вона вибрала тебе, — сказала Нимфадора, підморгнувши.

Касс нахилилася, і кішка легенько торкнулася її руки мордочкою.

— Тоді я назву тебе… Ноктюрна, — прошепотіла дівчинка.

Кішка тихо замуркотіла, ніби погоджуючись.

Увечері, коли всі речі були складені, Касс сиділа біля вікна й стискала паличку. Її серце билося швидко, очі світилися від радості й страху.

"Я поїду туди. Я буду вчитися. Я стану сильною."

А десь далеко, за сотні миль, хлопчик із такими ж сірими очима дивився у дзеркало в спальні старовинного маєтку. Він теж чекав подорожі до Гоґвортсу й ще не знав, що доля готує йому зустріч, яка змінить обох.