Глава 1. Лист

Маленьке містечко серед маглівських вулиць жило звичним ритмом. Діти бігали подвір’ями, жінки несли пакунки з базару, старі чоловіки сиділи на лавках, обговорюючи новини. І лише один дім на окраїні був трохи інакший — дім сім’ї Тонкс.

Тут росла дівчинка з платиновим волоссям і холодними, але водночас добрими сірими очима. Її звали Касс Тонкс. Вона ніколи не сумнівалась у цьому і вважала себе частиною цієї родини так само, як і їхня старша донька — Нимфадора.

Андромеда й Тед Тонкс любили Касс, немов свою рідну дитину. Вона з дитинства була трохи вперта, часто сміялася не там, де слід, і могла сперечатися навіть з дорослими. Нимфадора, старша на вісім років, ставилася до неї як до молодшої сестри: іноді дражнила, іноді опікувалася, але завжди берегла.

Касс не знала, що її життя — це таємниця. Що ім’я, яке дали їй при народженні, зовсім інше. Що її походження заховане у тіні старовинних родів. Для неї існувало лише теперішнє: родина Тонксів, невеликий сад за домом і вузькі вулиці міста, де всі знали одне одного.

Але Касс мала особливість: вона ніколи не вміла добре контролювати свої емоції. Якщо злилася — у кімнаті тріскали лампи від холоду. Якщо плакала — посуд падав з полиць. Якщо раділа — двері самі відчинялися, немов вітаючи її. Вона думала, що це випадковості, і завжди соромилася таких “дивних” моментів.

Та влітку, коли їй виповнилося дванадцять, усе змінилося.

Був тихий ранок. Касс сиділа біля вікна й малювала старим олівцем, що ледве писав. Її волосся виблискувало в сонячних променях, і на мить здалося, що воно схоже на срібло. Вона мріяла про те, щоб вирости швидше, мати власне життя і побачити світ.

Раптом у скло вдарило щось темне. Касс здригнулася й відчинила вікно. На підвіконня важко сіла сова, тримаючи в дзьобі конверт. Вона ніколи не бачила таких великих птахів зблизька, і серце її закалатало.

— Мамо! — закричала вона, беручи конверт тремтячими руками. — Тут… тут лист!

Андромеда увійшла до кімнати, і на мить її очі спалахнули чимось схожим на спогад. Вона мовчки дивилася, як Касс розкриває товстий конверт з сургучною печаткою у формі герба.

"Гоґвортс. Школа чарів і чаклунства."

Касс прочитала рядки уголос і не повірила.

— Це… жарт? — її голос зірвався. — Школа… чарів? Це означає…

— Що ти чарівниця, — м’яко відповіла Андромеда, гладячи її по волоссю. — І це зовсім не жарт.

Касс відчула, як у грудях розростається щось гаряче — то був не страх, а дивне відчуття, ніби пазл у її душі став на місце. Вона нарешті зрозуміла, чому лампи тріскали, чому посуд падав. Вона не була дивною. Вона була особливою.

Її руки тремтіли, коли вона знову перечитувала лист. Там було написано: її чекають у великому замку, де навчають магії.

Очі дівчинки заблистіли.

"Це… моє життя починається зараз."

Вона ще не знала, що цей лист — перший крок до дороги, яка принесе їй сотні життів, сотні втрат і сотні зустрічей. Але в ту мить Касс лише сміялася крізь сльози, стискаючи лист до грудей.

У кутку кімнати, ніким не помічена, стара сова ще раз махнула крилами й полетіла геть. А десь далеко, в іншій частині світу, хлопчик із таким самим кольором волосся підняв голову — відчувши легкий, незрозумілий відгук у душі.

Він не знав, що це його сестра.

Вона не знала, що він існує.