Розділ 4

Стас вирішив не відкладати вбивство Олега. Прохолодний серпневий ранок ще не встиг прогріти подвір’я, і в тіні старої тополі було сиро й вогко. Вологе повітря чіплялося за одяг, а земля під деревом зберігала нічний холод. Сховавшись за густими гілками, Стас дочекався, поки стара мати Олега вийде з під’їзду й неквапливо покрокує до зупинки, рушаючи на роботу. Шлях був вільний.

Стас увійшов до під’їзду, піднявся на потрібний поверх і зупинився перед знайомими обшарпаними дверима. Короткий кухонний ніж, гостро заточений ще вночі, уже був у його руці, надійно захований за спиною. Палець ліг на кнопку дзвінка.

Дві дзвонисті рулади пролунали в тиші коридору, але за дверима ніхто не ворухнувся. Стас зачекав з пів хвилини й натиснув знову — тиша. Кілька глухих ударів кулаком у дерев’яну обшивку теж не дали жодного результату. Якщо, звісно, не брати до уваги допитливу сусідку, яка саме визирнула на сходовий майданчик. Літня жінка підозріло втупилася в хлопця, остаточно перекресливши його задум: швидко зайти, вбити й тихо піти.

Стас холоднокровно кивнув старій, непомітно сховав ніж у довгий рукав сірої толстовки й спокійно спустився вниз. Він був не з тих, хто легко здається. Невдала спроба його не зупинила — лише змусила відкласти задум на невизначений час.

Вибравшись на вулицю, він влаштувався на старій лавці в глибині сусіднього двору, звідки чудово проглядався потрібний під’їзд. Стас закурив, приготувавшись уважно спостерігати й чекати на свою жертву. Час повільно спливав, а він не зводив погляду з входу, час від часу затягуючись цигаркою.

Але, схоже, удача сьогодні була очевидно не на його боці. Олег так і не з’явився. Ні цього дня, ні наступного.

Стас не міг знати, що передчуття біди в душі Олега виявилося сильнішим за здоровий глузд. Ще тієї ночі, щойно розлучившись зі своїми спільниками, Олег у паніці зібрав найнеобхідніші речі й першим же ранковим автобусом поїхав у глухе, занедбане село — погостювати в давньої знайомої. Перед самим від’їздом він попередив матір: нікому й за жодних обставин не говорити, де він перебуває.

Олег думав, що врятувався. Йому навіть на мить здалося, що він зумів утекти від лиха.

Але це імпульсивне рішення лише відтермінувало розплату, наклавши важкий відбиток на все його подальше життя.