1

У мене був неймовірний настрій.

Коли задзвонив телефон і на екрані висвітилося ім’я моєї редакторки, серце мало не вистрибнуло з грудей. Я затамувала подих, відповідаючи на дзвінок.

— Сашо… — її голос усміхався. — Я щойно закінчила читати рукопис.

Світ ніби завмер.

— І?..

— Це чудово. Справді чудово. Я впевнена, що на цю книгу чекає успіх. У ній є все: інтрига, кохання, сильні герої й атмосфера, від якої неможливо відірватися. Вітаю тебе.

Я навіть не відразу знайшла слова.

Лише подякувала, попрощалася і ще кілька секунд дивилася на телефон, не вірячи, що це відбувається насправді.

Стільки безсонних ночей. Сотні переписаних сторінок. Моменти, коли хотілося видалити весь рукопис і більше ніколи не відкривати ноутбук. Літри кави, сльози, сумніви…

Скільки часу, сил і душі я вклала в цю історію — мабуть, знав лише Бог.

Наступної миті я вже набирала номер своєї найкращої подруги.

— Іро, сьогодні ми святкуємо.

****

Бар зустрів нас приглушеним золотавим світлом, ароматом цитрусових коктейлів і неголосною музикою, що розчинялася в гомоні вечірніх розмов.

Іра підняла келих.

— За тебе, Сашуню.

Наші келихи дзвінко зустрілися.

— За здійснення мрії.

Я усміхнулася так щиро, що аж заболіли щоки.

— Дякую, що ти поруч саме сьогодні.

— Для чого ще потрібні бойові подруги? — підморгнула вона. — Ми ж святкуємо перемоги разом.

Я засміялася.

— Це правда.

Іра зробила ковток коктейлю й примружилася.

— Але знаєш… тепер мені страшенно хочеться прочитати цю загадкову книгу.

— Як тільки її надрукують, перший примірник буде твоїм.

— Домовилися. — Вона поставила келих на стіл. — Хоча… хоча б скажи, як звати головного героя.

Я зробила загадкову паузу.

— Кайрон Де Валькор.

Іра ледь не вдавилася напоєм.

— Господи… Одне лише ім’я вже звучить так, ніби цей чоловік здатен розбити серце кожній жінці.

Я розсміялася.

— У цьому й був задум.

— Ні, серйозно. Звідки в тебе беруться такі імена?

Я театрально приклала палець до губ.

— Секрет автора.

— Гаразд, тоді хоча б сюжет. Без спойлерів. У двох словах.

Я на мить замислилася, ніби знову занурюючись у власний вигаданий світ.

— Є один дуже могутній і загадковий герцог. Людина, про яку ходить більше легенд, ніж правди. Саме до нього по допомогу звертається юна аристократка — білявка Аурелія Блекторн. Вона благає його допомогти розкрити загадкову смерть своєї молодшої сестри, Кассандри.

— І?

— Спершу вони стають союзниками. Потім — довіряють одне одному. А згодом між ними народжується почуття, якому вони обоє відчайдушно намагаються опиратися.

Іра широко усміхнулася.

— І, звісно, закохуються.

— І одружуються.

— Звучить небезпечно романтично.

Я лише загадково всміхнулася, обережно провівши пальцями по краю келиха.

****

Після кількох келихів ми викликали таксі.

Спочатку водій зупинився біля будинку Іри.

— Напиши, як доїдеш, — сказала вона, обіймаючи мене на прощання.

— Обов’язково.

Дверцята зачинилися, і машина повільно рушила далі нічними вулицями.

Я відкинулася на сидіння, дивлячись у вікно. Ліхтарі розчинялися у склі золотими смугами, місто дрімало, а в моїй голові лунав лише один голос:

«На цю книгу чекає успіх.»

Я всміхнулася сама до себе.

Усе тільки починалося.

Попереду були презентації, перші читачі, автографи… Можливо, навіть екранізація.

Я вже подумки будувала своє майбутнє.

І саме тоді все змінилося.

Яскраве біле світло раптом спалахнуло просто перед очима.

Різкий пронизливий скрегіт гальм розірвав нічну тишу.

Чийсь крик.

Потужний удар.

Світ перекинувся.

Тіло втратило вагу, ніби мене вирвали з реальності й жбурнули в порожнечу.

Гострий біль пронизав усе єство — та так само швидко почав відступати.

Звуки ставали дедалі тихішими.

Світло — дедалі тьмянішим.

Останнє, що я встигла подумати, було до смішного простим:

Я ж навіть не побачила свою книгу надрукованою…

А потім настала темрява.

Абсолютна.

Безмежна.

І дивним чином… зовсім не страшна.