Розділ 1.

— Вагітна?! — одночасно вигукнули два достобіса привабливих мільйонери, з якими я нещодавно провела ніч.

Гей, стоп! Не засуджуйте! Знаєте, коли ти геть з усім промахнулася в житті, не знайшла нормальної роботи після випуску з філфаку та працюєш касиркою в районному маркеті мережі ГПВ… Ну, я маю на увазі, що твоє життя може бути до крику сірим та одноманітним. І коли на твоїй касі з’являється двоє харизматичних братів-мільйонерів, які якимось дивом заскочили саме до твого магазину, починають з тобою фліртувати та врешті запрошують поїхати разом ввечері в крутий нічний клуб, а потім ще й, виявляється, так розкішно цілуються…

Тобто, хіба то гріх — не відмовитись, коли ці шикарні чоловіки пропонують тобі продовжити вечір в їхньому пентхаусі?

— Як таке могло статися? — видихнув Захар (той із них, який високий синьоокий блондин з вилицями, об які порізатись можна).

— Знаєте, хлопці, в тридцять плюс насправді варто знати, що в результаті сексу іноді можуть з’являтися діти, — я закотила очі.

— Але… Розумієш, Ліно, — повільно проказав Назар (той із них, який широкоплечий сіроокий брюнет, від чиїх похмуро насуплених брівок просто фізично неможливо не втратити голову, чесно вам кажу!). — Як ти здогадуєшся, ми з братом — не якісь там ченці, що суворо дотримуються целібату. Проте жодного разу від нас не вагітніла жодна жінка. Чому — гадки не маємо, бо проходили обстеження, саме коли наші шлюби розпадались. Нічого не виходило, навіть коли ми пробували штучне запліднення. Тож… повторю запитання: ти певна, що вагітна саме… від когось із нас?

— От не знаю, від кого саме із вас двох, але інших варіантів немає, — я ображено пирхнула та задерла носа. — Крім вам двох, в мене нікого не було вже чотири місяці, відколи мене покинув мій колишній хлопець.

— Отже, — Назар потер перенісся й на мить заплющив очі, наче намагався зібрати докупи думки після новини, яка явно не входила до його планів на цей вечір. — Якщо ти справді вагітна, то дитина для нас… бажана.

Я здивовано підняла брови.

— Це ви серйозно?

— Так, — твердо відповів Захар, і в його голосі раптом не залишилося й сліду від розгубленості. — Як ти вже зрозуміла, ми давно хотіли дітей.

Вони переглянулися, і на кілька секунд у кімнаті стало тихо.

— Тому ми хочемо запропонувати тобі… один варіант, — нарешті сказав Назар.

— Який ще варіант?

— Переїхати до нас.

Я мало не вдавилася повітрям.

— Перепрошую?

— До нашого будинку, — пояснив Назар. — Там достатньо місця. Ти матимеш окрему спальню, ванну, усе необхідне. Якщо лікарі скажуть, що тобі потрібен спокій, ти отримаєш спокій. Якщо захочеш працювати — це теж можна буде організувати. Якщо не захочеш — не муситимеш.

— Харчування, лікарі, обстеження, вітаміни, одяг, усе, що буде потрібно під час вагітності, — підхопив Захар. — Ми за все це заплатимо.

Я повільно моргнула.

Знаєте, коли ти ще вчора стояла за касою, пробивала людям гречку, туалетний папір і корм для котів, а сьогодні два мільйонери пропонують тобі переїхати до їхнього будинку, щоб вони оплачували твоє життя, поки ти виношуєш дитину від одного з них, — у мозку виникає дуже дивне відчуття. Ніби ти випадково відкрила прихований рівень гри, хоча взагалі-то навіть не знала, що в цю гру граєш.

— А після пологів? — обережно запитала я.

Цього разу відповів Назар:

— Коли дитина народиться, ми зробимо ДНК-тест, — відповів Назар. — І тоді вже точно знатимемо, хто з нас її батько.

— Якщо це буду я, — спокійно додав Захар, — дитина житиме зі мною.

— Якщо я — зі мною, — Назар кинув на Захара короткий погляд.

— У будь-якому разі ми обоє хочемо дитину.

Я слухала їх і намагалася не дивитися то на одного, то на іншого надто підозріло. Бо загалом усе звучало цілком нормально. Ну, наскільки взагалі може бути нормальною розмова про майбутню дитину, коли троє людей у кімнаті чудово пам’ятають, що кілька днів тому вони опинилися в одному ліжку, а тепер ніхто з них поняття не має, хто саме подарував мені цей маленький сюрприз.

От тільки в їхніх голосах мені чомусь почулася якась дивна нотка. Ніби це для них якесь… змагання?

Можливо, це було несправедливо з мого боку. Можливо, ці двоє просто дуже хотіли дитину, а я вже вигадувала їм якесь таємне парі через те, що вони надто часто переглядалися. Але якщо вони справді десь між нічним клубом і спальнею встигли поставити на те, «хто саме з них примудрився запліднити касирку з ГПВ», то мушу визнати: якимось чином я опинилася в найекстравагантнішому змаганні у своєму житті.

І, що найгірше, навіть не знала, який із двох учасників зараз лідирує.

— І що буде зі мною? — я вирішила не лізти в їхню внутрішню олімпіаду та повернула розмову до себе.

— Це залежатиме від того, чого захочеш ти, — відповів Назар. — Ти можеш залишитися матір’ю дитини та матимеш часткову опіку. Зможеш брати участь у вихованні, бачитися з нею, приймати рішення разом із батьком.

— А якщо я не захочу?