32.3

– Ти ж сам вважаєш, що я – помісь пилососа і покоївки!

– Я знаю, що Катя справжня. Я поважаю та підтримую Катю. Досить гратися в Сану! Навіщо тобі ця маска? Чи контракт із Нікалом поки не закінчився?

Сана відреагувала на подив мирно:

– Товстун Нік випарувався, хоча про нього і згадують на кожному кроці. Сумніваюсь, що він колись нагадає про себе. До речі… До мене приходив Джеділей Сін. Сказав, що не тримає зла і не збирається переслідувати Алеса… – вона осіклась. – Не збирається переслідувати мене і не причетний до замахів на Алесану Лютик. Розумієш? Він знав, що я – не вона. Його це бавило. А я навіть не відповіла чітко… Стояла і мовчала. У таких випадках не кажуть: «Дякую» чи щось у цьому ж дусі?

Сем знизав плечима і розстебнув куртку – сонця Онікса стояли в зеніті, температура повітря невблаганно підвищувалась, після короткого дощу з мокрих тротуарів піднімалася пара.

– Думаю, ні. Зазвичай повзають навколішки і ридають від щастя. У поліції мені рекомендували зробити саме так, тому що Сін покрив частину моїх штрафів.

– Виходить, ми обидва облажались.

– Як подивитися… Виявляється, Астін був на тому клятому рейсі «Селестини». Джеділей вважав себе зобов’язаним і поквапився повернути уявний борг. До того ж я вказав на вбивцю Ліліани Евгенії… Мабуть, з мого боку вистачило б сотні поклонів.

Сана тихо хмикнула.

– Що?

– Сьогодні я зустріла його знову. Біля в’язниці, уявляєш? Я чекала на тебе, він чекав якогось Ріка. Дивно, правда ж? Ми обговорювали погоду, новини та Ліліану Евгенію, а його люди носили нам холодний чай і вафлі. А потім вийшов цей Рік… Сін сказав, що хлопець – ідіот, хоч і рідний племінник. Якщо когось убиваєш – убивай без свідків, якщо підставляєш – іди до кінця, якщо прагнеш влади – не піджимай хвіст, якщо зраджуєш – не шукай виправдань, а якщо нашкодив своїй родині, будь готовий спокутувати вину вічно. На мою думку, це все стосувалося не Ріка.

– Нікала?

Сана зупинилася біля вуличної інфопанелі й почала щось шукати на мапі міста.

– Тут поблизу є аквапарк зі справжніми дельфінами. Не хочеш зайти, капітане? – запитала, не дивлячись в очі.

Сем проігнорував її слова:

– Ти вважаєш, що Джеділей Сін не міг убити людину на очах у дитини?

Сана збільшила зображення до максимуму і ввімкнула анімацію.

– Я вважаю, що Джеділей Сін не міг убити людину і залишити свідка живим. – Вона щосили вдавала, нібито поглинена екраном, і це дратувало. – Думаю, Нікал використав племінницю, щоб відправити Сіна до в’язниці. Потім спробував нажитися на краху його тіньової імперії і розширити свій бізнес, але не зміг. Кулі, під які потрапила Алесана, призначалися Нікалу, і ніхто, крім нього, не знає, що сталося насправді. Він зрозумів, що не готовий ризикувати сім’єю, і відступив. Але почуття провини мучить його досі, тому Нікал піклується про Алесану.

– Намагається переконати себе, що ні в чому не винний?

– Або вже переконав. – Сана тицьнула кнопку друку, і за секунду забрала листівку із зображенням трьох дельфінів. – Досить згадувати про них, капітане. І Нікал, і справжня Алесана вже покинули Онікс, тож ми ніколи не зустрінемося знову. Ходімо в аквапарк, га? Дивися, для пар десять відсотків знижки. До речі, щодо пар… Стій-но!

Її пальці забігали по клавіатурі з неймовірною швидкістю, і Сем мимоволі цим зацікавився.

– Еліанська? – Його мізерних знань вистачило лише на те, щоб розпізнати інопланетні закарлючки. – Що за дивна емблема? Наче дві броколі вирішили зайнятися…

Він замовк, бо продовження не мало сенсу – принаймні для броколі. А щодо еліан, то їхні шлюбні обряди цікавили Сема менше, ніж аліанські декоративні черви-світильники.

Сана взяла його за руку і перш ніж він зрозумів, що бере участь у чомусь офіційному, притиснула пальці до сканера.

– Це ще що?!

– Усміхнись у камеру. – Нахабна бляшанка підштовхнула Сема ближче до панелі. – Фарба майже змилась, – панібратським рухом пригладила його волосся, – але ти більш-менш схожий на себе з ідентифікаційної картки. Еліани приділяють надто багато уваги деталям. Та гаразд, цього має вистачити. Тепер кивни і…

– Навіщо цей цирк?!

У куточку екрану відразу з’явилася реклама заспокійливого засобу і адреси найближчих аптек. Потім відкрита сторінка сайту спалахнула зеленим світлом і закрилась, а планшет Сема дзенькнув, сповіщаючи про нове повідомлення.

– Не дивись, воно еліанською. – Сана посміхалася: задоволено і водночас трохи зніяковіло, ніби виправивши помилку, яку ніхто не встиг помітити.

Сем посміхнувся у відповідь і відкрив листа.

– У мене вбудований перекладач, – пробурмотів, звикаючи до незвичної побудови фраз.

Вона змінилася на обличчі.

– Твою ж!.. – вимовила розгублено. – Ой-йой…

– Це моя репліка. – Сенс написаного настільки приголомшив Сема, що він втратив здатність злитися. – Свідоцтво про розірвання шлюбу, так? То он як ти змусила «Зару» дати тобі доступ до управління? Шлюб через галанет? І всі інші на це погодилися? Навіть Арістей? Він же правильний і чесний, щоб його чорти зжерли!