30.4

– Джерело? Хм, можна і так сказати. Його звуть Даніал Кас. Багато хто з вас чув це ім’я.

– Кас? – недовірливо перепитав хтось.

«Примару Котю краще не згадувати», – Сем проігнорував невдоволених і повернувся до Джеділея Сіна.

– Ви впевнені, що вам це потрібно?

– Продовжуйте! – нарешті старий не стримував емоцій. – Ну!

– Та нема чого продовжувати. Всі вважали, що Ліліану Евгенію вбили за те, що вона зробила або збиралася зробити. Насправді вона загинула через те, чого не зробила. Не розумієте? Вони з Торном планували викрити Антеса і Дослідницький центр, але Ліліана закохалась. Антес мріяв про щасливе сімейне життя, і вона теж почала вагатися. Він запропонував шлюб, Ліліана розчулилась і пообіцяла відступити. В запалі розповіла про це Торну, вибачилася… Потім емоції схлинули, і професорка Евгенія вирішила довести справу до кінця. Вона навіть встановила у квартирі Каса приховану камеру, щоб дізнатися паролі до його файлів.

Сем замовк, помітивши, що наплив журналістів зменшився, і поліція поволі вертається на берег. Люди у формі зайняли трап, попрямували до входу на «Каселону».

– Не зважайте. – Сін смикнув його за рукав. – Вони лише забезпечують безпеку пасажирів та екіпажу.

– Ви звідки знаєте? – З погляду Сема, це більше нагадувало погрозу.

– Я розпорядився.

– Коли? У сенсі, навіщо? Тобто… Як? Який стосунок ви маєте до поліції?

– Жодного. Дивний ви, Райсе. Нікал правду каже, ви надто вірите у справедливість. Продовжуйте, і, можливо, я також відповім на ваші запитання.

Сем подумки чортихнувся. Цей старий ніби не сприймав нічого, крім своїх власних бажань, але інші мимоволі підлаштовувалися під його поведінку.

«Сто тисяч за бездоказові звинувачення – добрий спосіб привернути увагу», – нагадала пам’ять.

– Торн вважав себе зрадженим. Його боротьба з Дослідницьким центром не обмежилася б гучними заявами для ЗМІ, тому Ліліана Евгенія була небажаним свідком. Якби сталося щось підозріле, вона вказала б на нього.

– Наприклад, вибух, – безпристрасно прокоментував Джеділей Сін.

– Точно. Торн планував влаштувати серйозну колотнечу. Він убив Ліліану Евгенію і підкинув її тіло до квартири Іліаса Метта. Доступ туди був тільки у найкращого друга Метта, Даніала Каса, тому Метт запідозрив саме його.

– А як же…

– Звідки мені знати? Тієї ночі була вечірка, а Метт – любитель випити і погуляти. Він міг залишити двері відчиненими, коли повернувся. А коли проспався і побачив поряд труп, запанікував. Метт відніс Ліліану Евгенію в дезінтегратор. Камери він вимкнув, але на його шляху трапилась нічна прибиральниця. Вона стояла до нього спиною, оглушити її було не важко.

Ажіотаж ущух остаточно. Флаєри не ширяли над головою, мікрофони не пхалися під ніс, камери не закривали сонце. Поліція відтіснила особливо настирливих репортерів, а решта, зрозумівши, що сенсаційні заяви закінчилися, слухали з цікавістю, не більше.

– Тобто в дезінтеграторі зникли дві жінки? – підвищений тон Сіна змусив Сема скривитися.

– Так. Щоправда, прибиральницю ніхто не шукав. Її нібито перевели до іншого наукового центру, а пізніше Торн стер із бази даних усі згадки про неї.

«Це було легко, адже за два роки до того він сам її і створив», – але Сем не збирався вплутувати в цю справу Котю.

– Навіщо? – Старий миттю відчув слабке місце розповіді. – Який у цьому сенс?

«Тому що та прибиральниця – копія мешканки Землі докосмічної епохи, та ще й виготовлена ​​з еліанського матеріалу. Вона – особиста помилка Торна, яку випадково виправив Метт».

– Щоб ніщо не завадило остаточно знищити Дослідницький центр, особливо проєкт щодо Онікса, – впевнено відповів Сем, повертаючись до припущень. – Зникнення Ліліани Евгенії не відразу назвали злочином. Торн влаштував вибух, який чомусь не дав ланцюгову реакцію і не пошкодив хроноБК-лабораторію, і лише після цього Ліліану почали по-справжньому шукати. Зіставили вимкнення камер і позапланове ввімкнення дезінтегратора, і зробили висновки.

– На суді Даніал Кас зізнався. – Джеділей Сін ніби підштовхував до сумнівів. – Це задокументовано.

– Угу, звичайно. – Від самої згадки про правосуддя Онікса у Сема сіпнулось око, та ще й настирлива комашка задзижчала біля вуха, заважаючи зосередитись і говорити переконливо. – Дивіться, як я це бачу. Антес страшенно ревнував і не сумнівався, що Кас – убивця, Метт теж вважав друга злочинцем і допоміг звинуватити його в тероризмі. Касу загрожувало довічне ув’язнення. Він був упевнений, що Ліліану Евгенію вбив Антес, але від нього вимагали зізнання. У в’язницях це звична річ, хіба ви не знаєте? Людина підпише що завгодно, якщо докласти трохи зусиль. А далі все просто. Каса посадили ні за що, афера продовжилась. Антес здобув міністерське крісло і прихистив Метта, Торн будував нові плани. Вони поклали око на «Каселону», а про все інше, гадаю, вже знає пів світу. Як на мене, теоретично Метта можна притягнути до відповідальності за наше викрадення, приховування доказів і вбивство прибиральниці. Навіть Антес втратить посаду і репутацію! А от Торна назвуть борцем за чистий Онікс. Життя несправедливе, правда ж? Є запитання? Чи врешті-решт скажете, чому вас так цікавить Ліліана Евгенія?