29.3

***

«Каселона»

Вранці прибув Габріель Антес. Розмова із ним Сему не запам’яталася. Міністр екології Онікса погрожував і обіцяв, але не сказав нічого нового.

Він зажадав, щоб йому негайно повернули сина. Сем відмовився це зробити і, зі свого боку, попросив пред’явити документи. Мовляв, ми люди не місцеві, у політиці не розбираємось, новин не дивимося… Нас викрадають, а потім якийсь аферист називає себе міністром і страхає всіма карами небесними. Непорядок. Міністри не обіцяють підірвати до біса мирний пасажирський зореліт. Нехай агресор доведе, що він – Габріель Антес. Інакше – жодних переговорів.

Після десятихвилинних роздумів на «Каселону» передали ідентифікаційну картку державного зразка.

– Звідки мені знати, що вона справжня? – Сема поступливість не надто втішила. – Не глушіть галанет, щоб я зміг перевірити її у загальній базі.

На жаль, тривога за сина не позбавила Антеса розуму і не дозволила кораблю отримати доступ до галанету хоч на короткий період.

Міністр озлобився і заявив, що якщо Матіас не вийде протягом найближчих двох хвилин, то його люди підуть на штурм.

Сем ненавидів погрози, особливо ті, які легко втілити в життя.

– Не боїтеся, що тоді Матіас вийде ногами вперед? – гаркнув він, балансуючи на трапі.

Відлуння рознеслося над озером, оповитим ранковим туманом, і сполохало зграйку птахів.

– Ви не вбивця, Райсе. – Антес був за десять метрів, але Сем чув його надзвичайно чітко. – Що б про вас не казали, та ви не вб’єте ні заради великої ідеї, ні заради себе. Якщо почнеться штурм, постраждає лише ваша команда. І, мені тут підказують, пасажири. Звідки у вас пасажири?

Динаміки «Каселони» захрипіли.

– Текстовий режим, «Заро», – втомлено наказав Сем. – Перешли все на мій планшет. І жодної цензури!

«Віддайте йому Метта і поранених. Разом із їхніми речами», – з’явилося на екрані.

Без підпису, але ніхто, окрім Коті, не написав би останню фразу. Примара порпалась у планшеті Іліаса. Для неї було важливо, щоб із цим пристроєм сталося… Що з ним мало статися?!

Чи побажання йшло від Міка, якого вкрай нервувала присутність найманців і цікавило їхнє обладнання?

Від Арістея, що переживав за спокій сина більше, ніж за долю «Каселони»?

Від Сани, що вічно щось вигадувала з першого ж дня рейсу?

Від тихоні Леві, яка за потрібної мотивації змогла освоїти практичну медицину з довідників за кілька днів?

Від Міри, що раптом перефарбувалась у ніжний бузковий колір і почала зачісувати волосся на проділ? З погляду Сема, це мало означати щось життєво важливе на кшталт планів щасливого заміжжя чи масового вбивства.

«Немає часу розбиратися, хто з них мудрує. Треба довіритись команді», – і Сем оголосив, що замість Матіаса, який перебуває на «Каселоні» у статусі пасажира, агресори отримають трьох полонених. А коли Антес дасть письмові гарантії того, що життю та здоров’ю мешканців корабля нічого не загрожуватиме під час та після завершення проекту тераформації, Матіас повернеться до родини.

– Що означає «у статусі пасажира»? – обурився Антес. – Ви утримуєте його насильно!

– А ви б хотіли, щоб він квартирував у гнізді лайсів? – парирував Сем. – Нам потрібні гарантії. Зверніть увагу, ми не вимагаємо, щоб нас відвезли у рідні домівки і дали грошей на психотерапевта. Будьмо реалістами. Вам потрібна сльозлива історія для громадськості, нам – життя. Допоможемо один одному?

Опонент не заперечував.

Метт перевіз поранених до флаєра без розпізнавальних знаків, причому повертатися за другим із них він не дуже й хотів. Потім наказав вимкнути комп’ютерне управління і вмостився у кабіні з виглядом людини, готової до будь-чого, особливо до навали привидів.

– Антесе! – гукнув міністру екології Сем. – Мені одне цікаво. Скажіть, це ви вбили Ліліану Евгенію?

Той спіткнувся на рівному місці і впав прямо на підніжку флаєра, розбивши собі брову.

– Лілі загинула від рук Даніала Каса! – ніби виплюнув ненависне ім’я, затискаючи рану долонею.

– А Кас каже, що від ваших. Він навіть Матіаса викрав, щоб вибити з вас зізнання. Мені здається, вбивці так не роблять.

Не зважаючи на кров, Антес заліз у флаєр і щось запитав у Метта. Той підвівся, мало не накинувся на роботодавця з кулаками.

Міністр підняв руки у заспокійливому жесті.

– Але якщо не він, не ти і не я, то хто? – Шум заведеного двигуна не завадив словам Іліаса рознестися по окрузі. – Хто?!

Антес знаками пообіцяв повернутись. Флаєр відлетів.

Сем наказав бортовому комп’ютеру задраїти шлюз і готувати двигуни до зльоту. Він намагався вірити, що поки на борту Матіас, у «Каселону» не запустять ракету і не зроблять сумну історію забруднення планети ще сумнішою.

Чи зроблять?

На «Селестині» Сем вибрав менше зло і ніколи собі цього не пробачить. На кону стояли життя: тисячі проти двох… А зараз гроші та влада змагаються з батьківськими почуттями. Що переможе? Як вчинить Габріель Антес?