28.2

Екран потемнів, готовий згаснути, але невидимий дотик повернув його до життя.

«Примара!» – Сему спало на думку, що присутність Метта змусила Котю діяти значно активніше, ніж раніше. Схоже, вона не збиралася йому пробачати. Та й хіба можна пробачити таке?

Яскравість екрану зменшилася до мінімуму, і Сем швидше здогадався, ніж побачив, що ввімкнувся диктофон.

– «Заро», припини запис. Не впускай сюди нікого і зміни освітлення на «спекотний полудень».

Лампи спалахнули, засліплюючи. У їхньому пронизливому світлі екран здавався чорним. Якщо Іліас не почне придивлятися, нічого не помітить.

– Теж у сон хилить? – Полонений зробив власні висновки, і вони його неабияк потішили – Перельоти та місцеві часові пояси погано позначаються на здоров’ї. Мені допомагає кава, але не синтезована погань, а справжня, із Землі або, у гіршому випадку, з Аріппи чи Рорайни. Ніколи не пили?

– Я виріс на Аріппі. Невже ви вибрали «Каселону», навіть не поцікавившись її власником?

Метт витяг ноги, ледь не зачепивши планшет, і хруснув пальцями:

– Ми вибрали перший-ліпший іноземний зореліт з мінімумом екіпажу і маршрутом, який пролягав би поблизу Онікса-12. Якби ви відмовилися не тільки від доставки на Онікс-9, а й від Онікса-10, то спокійно покинули б систему, а в цьому озері сидів би хтось інший.

– Тобто ми в лайні через мою жадібність?!

– О, не звинувачуйте себе, – змовницьки підморгнув Метт. – Упевнений, ніхто б не встояв проти потрійної оплати за легку справу.

Сем стиснув кулаки, згадуючи той день. Йому ж так не хотілося летіти на Онікс-10! Але сума, яку перевели на рахунок, переважила аргументи інтуїції. Гроші відіграли вирішальну роль…

Гроші вміють керувати тими, хто їх не має.

– А Торн? Він піднявся на борт, скориставшись своїми зв’язками. Вас це не насторожило?

На обличчі Метта з’явилася крива посмішка.

– Торн вдавав, що підтримує нас. Він же чоловік Вероніки Торн, йому відчинені всі двері… Але ми знали, що він хоче саботувати проєкт, тому для нього підготували пристойну дозу «Оніксідролу». Не смертельну, звісно, його дружина цього б не пробачила. Лише щоб відлякати. Торн би провів у лікарні кілька тижнів, а потім його думка вже не мала б значення. Ніяк не второпаю, як він примудрився не напоротися на голку до вашого відльоту. Йому просто пощастило. І нам пощастило, що «Оніксідрол» не випарувався за ті дні. Все-таки Дослідницький центр Онікса – знак якості, як гадаєте? – Метта переповнювала гордість за те, до чого він був причетний. – Шкода, що деякі речі не можна продавати відкрито.

– Всім пощастило, крім «Каселони», – кивнув Сем. – Якби професор Торн встиг повернути нам управління, ми розвантажилися б на Оніксі-10 і розпрощалися б із системою.

Іліас неприємно розреготався:

– Повернути управління? Яка нісенітниця! Він нічого не тямив у цьому!

– Будь-хто може запустити програму, – заперечив Сем.

– «Зірниця» відповідає на несанкціонований доступ паралізатором. Це ж ваша система, самі добре знаєте.

– Торн знайшов до неї особливий підхід. – Сем розумів, що захищати професора немає сенсу, проте самовпевненість співрозмовника вимагала відсічі, нехай і брехливої.

– Але Торн спец у біокібернетиці і ксенотехнологіях, він не розбирався у програмуванні операційних систем зорельотів, особливо настільки застарілих, як «Зірниця»! – гарячково наполягав Метт, в запалі розхитуючи крісло й човгаючи ногами. – Його безглузда програма з галанету не зламала б і кавоварку!

– Значить, він найняв когось, хто розбирався. Чи скористався вашими власними напрацюваннями? Самі казали, для нього відчинені всі двері.

Метт на мить завмер, а потім зблід, навіть губи побіліли.

– Підла тварюка! – виплюнув люто. – Він про все подбав!

– Антес? – здогадався Сем. – Він хотів бути добрим і для змовників, і для закону? Залишив собі шлях відступу на той випадок, якщо план провалиться? Так підлещувався до Вероніки Торн, що дав її чоловіку інформацію?

Фізіономія Іліаса перетворилася на потворну маску, голос набув інтонацій ображеної дитини.

– Як він міг? Сам же наказав отруїти Торна! Зрадник! Трясеться за свою шкуру, як…

– Як у Дослідницькому центрі три з половиною роки тому?

Метт смикнувся разом із кріслом.

– Звідки ви знаєте про Дослідницький центр? – гаркнув войовничо.

– Від Даніала Каса, – Сем збрехав, не моргнувши оком. – Ви підставили найкращого друга, підкоряючись Антесу. Його Кас ненавидить, вас – зневажає. Даніал вважає, що вбивця Ліліани Евгенії – один із вас.

– Клянусь, я не вбивав її! – Наручники гучно брязкали, але Іліас цього не помічав. – Не вбивав!

– Кас теж клянеться. А Антес? Він любив її – вона йому зраджувала. Він крав – вона готувала викривальну статтю. Він прикривався тераформацією – вона знала, що це брехня. Вбивають і за менше.

– Замовкніть, Райсе!