27.3

***

– Фото! – Сем увірвався в рубку. – Збільште!

Арістей кілька разів клацнув мишкою і пригнічено похитав головою:

– Якась емблема є, але її важко розгледіти.

– Не емблема! Ось ця людина! – Сем тицьнув пальцем в одну з фігур, спійманих зовнішніми камерами. – Я знаю його! На Оніксі-6 ми не змогли домовитися про перевезення сільськогосподарського обладнання на Онікс-9. Він надто напосідав, і мені це не сподобалося, та й сам тип був якийсь слизький, аж відразливий без причини. Треба ж таке, знову довелося зустрітись… Я сказав би, що світ затісний, якби вірив у збіги.

– Пам’ятаєте його ім’я?

Сем підійшов до ілюмінатора і притулився лобом до прохолодного скла.

– До знайомства у нас справа не дійшла, – промовив, вдивляючись у сутінки, що швидко згущалися. – А вам на думку ніхто не спадає?

– Серед моїх друзів немає злочинців планетарного масштабу, – посміхнувся Вовк. – Покличте Каса. Він… Хм… Упевнений, він краще за всіх нас обізнаний щодо учасників цього божевілля.

Сем відліпився від скла, обернувся на п’ятах і не стримав язика за зубами, хоча й обіцяв собі не ускладнювати ситуацію недоречними словами:

– Що з вами? – спитав досить різко. – Ви не схожі на людину, у якої щойно викрали сина. Перебрали заспокійливих?

Арістей сумно зітхнув і скривився.

– Це важко пояснити, – почав без агресії. – Для вас Мік і Міра – проблемні підлітки, за якими треба постійно наглядати. А в мене немає ілюзій щодо них. Разом і поодинці вони наробили стільки всього, що нам довелося тікати із системи. Я знаю, що Міра без пам’яті закохана в Астіна Сіна і готова погодитись його кримінальний спосіб життя. Знаю, що Мік спить і бачить, як, висловлюючись його мовою, опустити тих, хто при владі. Знаю, що мої діти здатні на вбивство, і знаю, що вони не шкодуватимуть про це. А ще я знаю, що за Міком стежать урядові агенти, й іноді прокидаюсь від кошмарів про те, що в його тіло вживлено «маячок». Якщо мій син потрапить у місце, де є галанет, і проявить себе, поліцію довго чекати не доведеться, причому вона точно буде не на нашому боці. Найбільше я боюся, що його заберуть звідси у клітці, а викрадачів – у пластикових мішках. Тоді Мік ніколи не вирветься з Онікса. Ніколи…

– Не перебільшуйте, – навмисне легковажно відмахнувся Сем. – Міку всього п’ятнадцять.

– У дитинстві він наткнувся на серійного вбивцю, коли той різав жінку в провулку, – втомлено почав оповідати Арістей. – Її труп змогли ідентифікувати, а ось маніяка довелося шукати в базі ДНК. Я дізнався про це випадково… Від Міри. Почав боятися власного сина, уявляєте? Коли Міка загнано в кут, його не зупинити. Він ніби перетворюється на злого генія і без роздумів користується будь-якою нагодою для перемоги. Тому в повсякденному житті Мік старається… Е-е-ем… Старається взагалі не старатися. Ми хотіли оселитися на спокійній планеті з мінімальним рівнем злочинності. Марна затія, еге ж? Сподіваюся, викрадачі не налякають його надто сильно… Клянусь, Райсе, я не поганий батько, але рвати на собі волосся з горя не можу. Тепер треба діяти, а не страждати. Якщо Мік зірветься і спрацює на всі сто, його запроторять на Онікс-3 і змусять гарувати на уряд. Я не хочу, щоб він довіку жив у якійсь таємній лабораторії і не бачив нічого, крім комп’ютерів.

«Ми обидва пам’ятаємо, що обговорюємо боягузливого п’ятнадцятирічного хлопчину?» – Сем таки прикусив язика.

– То не зупиняйтеся, – сказав підбадьорливо.

– Відішлю фото в медпункт, нехай Кас на них гляне. Злочинець він чи ні, а варіантів у нас небагато, – озвався Вовк.

Проте допомога Даніала Каса не знадобилась. У рубку завітала розпатлана Сана і з порога видала вкрай нецензурну промову, адресуючись екрану.

– Бачила цього типа раніше? – зрозумів Сем. – Теж на Оніксі-6? Він випадково не співпрацював з Нікалом?

Вона послала дуже далеко і Товстуна Ніка, і Онікс, і Антеса, і Дослідницький центр.

– Це не Антес, – впевнено сказав Сем. – Антес постійно з’являється у новинах, його важко з кимось переплутати. Хто він?

– Іліас Метт! Ручний пес Антеса! Майстер афер і брехні! – Сана не могла говорити спокійно. – Ідеальний виконавець! Звісно, перефарбований і підрихтований, з першого погляду й не впізнаєш, але це точно він!

– Звідки ти… – у Сема всередині все похололо.

– Звідти, що дочитала щоденник Коті до кінця! – обірвала вона. – В останньому розділі було багато ілюстрацій. Антес зараз «зірка» каналів новин, Метт у нього на побігеньках. Думаю, починається щось серйозне, якщо навіть він тут. Метт – не пішак, а довірена особа. Він не займається дрібницями.

– Хто така Котя? – Арістей зачепився за незнайоме ім’я.

– Примара, – Сана та Сем відповіли в унісон.

– Та, що приклала руку до трагедії на «Селестині»? – Вовк пам’ятав слова Каса про прощення.

– Що?.. – вражено вигукнув Сем.

– Як?.. – прошепотіла Сана.

Але для нинішньої ситуації гріхи Коті не мали значення.