25.3

– Так. Як у мене на «Селестині», – відповів Сем без затримки. – Я ненавиджу себе, але знаю, що вчинив правильно. А ви?

– Життя коханої проти життів тисяч людей… Упевнений, вам було нелегко. У мене та сама дилема, між іншим. Комфорт Матіаса Антеса проти життів тих, кого його батько збирається втягнути у міжпланетний конфлікт. Чули про тераформацію Онікса-10? Марна затія. Фінансування осіло в кишенях чиновників, громадськості показати нічого… На вашу думку, хто в цьому винен?

Сем задумливо потер ніс і посміхнувся. Нещодавно Арістей теж міркував про близькі вибори і провальний проект. Двоє людей дійшли схожих висновків… Можливо, їхні підозри небезпідставні.

– «Каселона»? – припустив дещо глузливо.

– Еліани. – Даніал не підтримав жартівливого тону.

– Але чому? – здивувався Сем. – Еліанія далеко, Онікс із нею не співпрацює.

– Тому що у всіх бідах Онікса завжди винні еліани. Це традиція. Люди схильні звинувачувати будь-кого, крім себе, а еліани не просто чужинці – вони типові інопланетяни. Шкода, що ви не дивитеся місцеві канали, Райсе. Такої маячні не несли з часів земних Середніх віків, коли без полювання на відьом не обходилося жодне більш-менш помітне нещастя. А «Каселона»… Не перебільшуйте. Навряд чи її захопили підручні Антеса. Чи у вас на борту є еліани?

«Взагалі-то є», – Сем згадав контейнер із інопланетною зеленню і подумав, що це вже занадто.

В обманний зрив поставок на Онікс-10 він ще міг повірити, але еліани – це невиправдано складна схема. Інопланетяни – не приватний перевізник, на якого можна повісити всіх собак, не боячись, що він укусить у відповідь. Еліанія належить до розвинених світів, у Галактиці вона відома. Конфлікту з нею Онікс не витримає. Красти еліанські технології і скаржитися на еліан – це одне, а звинувачувати когось у навмисному заподіянні шкоди – зовсім інше.

– Ми на Оніксі-12, куди ви поривалися доставити Матіаса Антеса, – промовив Сем, уважно стежачи за реакцією співрозмовника. – У нас є нелегальний еліанин і є документи, згідно з якими ми – підрядники проекту тераформації Онікса-10. Нічого не хочете додати? Наприклад, пояснити, чому саме Онікс-12? Чим вам усім сподобалася закрита безлюдна планета?

Даніал зло розреготався.

– Закрита? – перепитав із сарказмом. – Безлюдна? Скажіть це управлінцям, що живуть у заповіднику із сім’ями та прислугою! Один із них – Габріель Антес, міністр екології. І… Чекайте! Ми на Оніксі-12?! Навіщо «Каселону» привели сюди?!

***

Міра зморщила ніс і викинула дохлого кролика в утилізатор.

– Лети на свої кролячі небеса, вуханьчику, – пробурмотіла, миючи руки. – Ти надто милий. В горлянку Антесу я запхаю щось інше. Розчинник, наприклад… Чи вас, красуні. – П’явки чвякали в баночці, намагаючись відліпитися одна від одної. – Або його власне лайно.

Після забороненої, а тому швидкої та виснажливої ​​вилазки на берег (спасибі Сані, що залишила шлюз відкритим майже на пів години) Міра зголодніла. Мигцем глянула на автомат кормосумішей, але з презирством відкинула цю ідею. Поспіхом зробила два величезні бутерброди, налила чай і, ледь утримуючи в одній руці тарілку, а в іншій – півлітровий кухоль, піднялася в медпункт.

– Там Сана не…

«Сана забула замкнути корабель», – збиралася доповісти Міра, але її увагу відвернуло порожнє ліжко.

– Де він? Куди…

«…ви його сховали? Мені не довіряєте? Боїтеся? Я, по-вашому, монстр?!» – договорити вона не встигла.

Райс, ледве побачивши їжу, на мить перервав розмову з Даніалом Касом і вказав на сходи, що виднілися крізь двері.

– Каюта номер вісім. «Заро», дай доступ Міранель Вовк.

– У якому сенсі? – розгубилася Міра. – Здурів, дядьку? Спочатку ховаєш цього дебіла, а тепер зводиш нас?!

– Так, погодуй його. – Райс слухав Каса, а не її. – Він задирається до Леві, але з тобою наче поводиться нормально. Заспокой хлопця, хай не нервує. І не лякай його всякими дурницями. Тутешні п’явки навіть мені огидні, а дохлятина – взагалі дитячий садок. Час тобі подорослішати.

– Ідіотизм хіба передається, дядьку? Підозрюю, ти заразився.

– Угу, йди. – Райс перевів погляд на свій планшет, слова Міри явно пролетіли повз його вуха. – «Зара» тебе пропустить. М’якше там із ним, він не звик до стресових ситуацій.

Міра забралася геть, перш ніж Леві наважилася перебити чоловіків, захоплених розмовою про Онікс і майбутнє системи, і, запинаючись, пояснити їм витоки страхів Матіаса.

– «Заро», восьму. – Волосся заважало, і довелося затриматись, щоб сховати за вуха неслухняні пасма.

Почуваючись природженою аферисткою, Міра майже бігцем кинулася до мети. Зараз вони схаменуться і…

Але ніхто її не зупиняв.

Їй спало на думку, що не варто поспішати. Незважаючи на нелегке минуле і великий життєвий досвід, Олександр Райс мав одну істотну ваду. Він не бував на справжнісінькому дні. Для нього юний вік і зворушливе личко означали слабкість. Навряд чи йому доводилося прогулюватись у нетрях Онікса-6… Там новачкам швидко пояснюють, що зло може таїтися під будь-якою маскою.