24.3

На те, щоб надійно залатати дірку в трубі, пішло майже пів години. Ще хвилин десять Сем витратив на роздуми про пошту. Пластикові конверти не боялися бруду, але їхній зовнішній вигляд наводив на думку про смітник. Навряд чи адресат очікував таку доставку. Співпрацю з цими людьми закінчено навіки. Хіба що вдасться відчистити тисячі конвертів руками?

В плані грошей це марна трата часу, а от заради репутації постаратися не завадило б.

– Нове повідомлення, – прохрипів динамік, вириваючи Сема з роздумів.

– «Заро», з’явився галанет?!

Ні, радіти було зарано. Послання прийшло не ззовні.

«За сімсот метрів на південь стоїть тимчасовий табір. У них є якийсь вид зв’язку, троє чоловіків зі зброєю постійно чергують. Ще двоє та кіборг кожні три години обходять наше озеро широкою дугою. П’ять хвилин тому вони побачили перекинутий на берег трап, дуже здивувались і поспішили назад. Гадаю, їм і на думку не спадало, що ти повернеш управління. Пильнуй. Я спробую дізнатися про них більше. Здається, затишшя скоро закінчиться. Їм не сподобалося, що «Каселона» вирвалася з-під контролю. І Алесана не кіборг. Чесно».

Котя. Давно вона не з’являлася! Сем встиг вирішити, що їй набрид його корабель і вона вирушила в подорож планетою. А, виявляється, самотня примара і тут грає в детектива.

«Якщо вона не обманює, у нас проблеми», – та, як не дивно, Сем їй вірив.

По-перше, у Каті немає причин брехати.

По-друге, союзники на кшталт неї на дорозі не валяються.

Накульгуючи, він піднявся в рубку, де виявив Арістея, Міка і пів сотні привабливих дівчат у купальниках.

– Ви вчасно. Гляньте. – Вовк вказав на екран з фото. – Цікаво, чи не так?

– Боюся вас розчарувати, але моделі Онікса програють красуням з Аріппи.

– Погодьтеся, вони чудові! – Мік так азартно махнув головою, що м’ятний льодяник в його роті стукнувся об зуби.

Сем здивовано перевів погляд з Арістея на хлопця. Що за дивні захоплення? Моделі як моделі. Бувають кращі, бувають гірші.

– Як на мене, на любителя, – пересмикнув плечима. – Якщо з культурною програмою закінчено…

– Дивіться на краєвиди, а не дівчат, капітане! – перебив Мік. – Це не Онікс-12! Взагалі не система Онікса!

– Фотографії з планшета професора Торна? – зрозумів Сем. – Ті самі, що він зберігав разом із фільмами про Землю? Вони теж зроблені у Сонячній системі?

Мік хвацько посунув набік свою постійну кепку і схопив комп’ютерну мишку. Його очі палали незвичною жагою дії, із рухів зникла незграбність. Хлопець явно почувався у рідній стихії.

– Це земні пам’ятки! – оголосив гордовито. – Більшість із них давно зруйновані, тому половина фото – комп’ютерна графіка.

– І що з того? – З погляду Сема, криміналу в цьому не знайшов би ніхто.

– Краєвиди земні, але моделі – з Онікса. Співачки, актриси, світські левиці… У нашій системі їх впізнають. Вони – символ! Деякі з них раніше знімалися в рекламі Онікса-12, але тепер заповідна планета закрита для туристів!

– Який сенс знаменитостям Онікса популяризувати Землю?

– Ось і ми про те саме! – охоче підхопив Мік. – Земля не потребує реклами! Вона – найвідвідуваніше місце Галактики! Ті, хто ніколи в житті не чув про Онікс, готові віддати останні гроші, аби побачити Землю і залишки її колишньої величі!

За ілюмінатором промайнула зграя великих чорних птахів, і Сем на мить викинув із думок слова Міка. Сонця хилилися до заходу, але до темряви ще залишалося годин зо дві. Треба встигнути перевірити слова Коті, і якщо вони підтвердяться…

– Кілька років тому, перед виборами, ЗМІ аж захлиналися, розповідаючи про мудрість правлячої партії, що вирішила перетворити крижаний Онікс-10 на процвітаючу планету земного типу, – бас Арістея повернув Сема до рубки. – Про це теревенили скрізь, де тільки можна. Вибори минули, галас затих, фінансування проекту продовжилося, хоча іноземні експерти запевняли, що це марна трата грошей. У кращому разі клімат Онікса-10 став би придатним для життя людей поза захищеними від стихії базами, тоді як уряд обіцяв курортний рай.

– Тільки обіцяв? – насторожився Сем. – Чи навіть випустив рекламні буклети з місцевими знаменитостями на тлі майбутньої краси?

Вовк простежив поглядом за світлинами, що змінювали одна одну на моніторі, і побарабанив пальцями по краю панелі управління.

– Незабаром нові вибори. Думаю, ці фото покажуть саме до них і знову розказуватимуть людям стару казку про тераформацію.

– Але Онікс-10 досі покритий льодом, – нагадав Мік, клацаючи картинки з жадібним захопленням. – Ми з татом думаємо, що «Каселону» хочуть зробити у цьому винною. Ні, не у провалі проекту. – Він помітив на обличчі Сема скептичну посмішку. – В затримці. За документами, які знайшла Сана в озері, ми підрядилися перевезти на Онікс-10 матеріали для тераформації. Корабель зазнав аварії, тому терміни зсунулись і напрацьована схема порушилася.

– Схема була аж настільки слабкою? – Сем не вірив, що загадку розкрито.

– Вчені посміялися б із таких виправдань, але Онікс звик до брехні, – тихо промовив Арістей. – Ви знаєте історію Леві, Райсе? Її зробили мало не ворогом людства, щоби прикрити некомпетентність цілої структури. Люди говорять про «зрадницю Стар», але мало хто замислюється, що якби урядові служби працювали як слід, жодного витоку інформації не сталося б.