18.3

***

Підлога була нахилена під кутом, що більш-менш давав змогу переміщатися, проте змушував робити це з воістину ведмежою грацією. У вентиляційній системі щось несамовито рипіло, навіваючи думки про стародавні замки та привидів. Режим освітлення збився, лампи на пасажирському ярусі блимали, а в трюмі панувала незатишна напівтемрява.

Однак ці дрібниці хвилювали Сема найменше. Тепер будь-які події для нього ділилися на «Добре, що не гірше» і «Нічого, переживемо», що допомагало зберігати здоровий глузд, незважаючи на локальний абсурд.

До першої категорії належав той факт, що «Каселона» не вибухнула, не розпалася на шматки, не булькнула в океан і не перетворилася на зім’яту купу металобрухту з людською начинкою.

Тішило і те, що майже всі пасажири відбулися синцями. Не пощастило лише Матіасу Антесу, який почав отямлюватись, але через запаморочливу аварію отримав струс мозку і тріщину ребра.

Можливо, і Торн із Касом постраждали сильніше, ніж показував біоконтролер, проте їхній стан був на совісті Сани та інформації з галанету.

Ну а категорія «Нічого, переживемо» мала більше підпунктів, і головний із них полягав у тому, що ніхто нічого не розумів.

«Зірниця» запевняла: корабель подолав третину шляху до Онікса-10, продовжує політ у звичайних умовах і прибуде до космопорту з випередженням графіка на двадцять годин. Із зовнішніх камер на екрани транслювалася картинка відкритого космосу, датчики показували, що за бортом – нескінченний Всесвіт.

Начебто все за планом. Какофонія, що супроводжувала падіння, припинилася тої миті, коли зореліт врізався в щось не настільки тверде, щоб розбити корабель. Показники приладів миттю повернулися до звичних значень, автоматичне визначення місцезнаходження клялося, що «Каселона» кілька годин як розминулася з Оніксом-12 і рухається в напрямку Онікса-11.

Проте ніхто й нікуди не рухався.

«Прилетіли», – як сказала Міра, лежачи на купі цукерок у віддаленому кутку трюму.

«Каселона» стояла нерухомо, хай і нахилившись. Двигуни мовчали, за відкритими стулками ілюмінаторів синіло небо, вдалині пливли сліпучо-білі хмари.

Якби не цифри на приладах, Сем міг би вирішити, що на кораблі розлився «Оніксідрол» і всі відключилися до приземлення на Оніксі-10. Щоправда, кут, під яким нахилився зореліт, суперечив ідеально рівним майданчикам космопорту. З іншого боку, невдала посадка цілком відповідала стилю автопілота.

– «Заро», очисти екран! – Сем був у рубці разом із Арістеєм, що люто клацав усіма підряд тумблерами, намагаючись зрозуміти, що ж сталося. – Прибери все!

Без запевнянь комп’ютера про те, що політ досі нормальний, думати стало легше. Принаймні зникло відчуття роздвоєння особистості, на яке страждала «Каселона».

– Що тут у нас?

Вовк припинив мучити панель приладів і до максимуму відкрив стулки ілюмінаторів. Полуденне сонце висвітлило його повсякденну білу сорочку і торкнулося черевиків Сема. Друге з цього ракурсу було майже сховане за першим і губилося на його тлі.

– Те, що ви самі знаєте, Райсе. Ми в повному лайні.

Таких слів від надто стриманого Арістея Сем не очікував, хоча вони і не стали для нього сюрпризом. Якщо прилади показують одне, а очі бачать інше, то проблеми вже трапилися.

– Це справжній злом?

– Думаю, повна підміна системи. Кораблем керували дистанційно, а нам транслювали стандартні дані. Можна сказати, ми грали в симулятор польоту.

– І догралися.

Вовк із посмішкою вказав на іконку увімкненого автопілота, що блимала в куточку екрана.

– Професор Торн хакнув симулятор. Чи то боявся, що хтось почне оптимізувати курс і зрозуміє, що щось не так, чи й сам нічого не зрозумів.

– Може, він хотів заблокувати доступ до управління не для нас, а для третьої сторони, але його випередили? – припустив Сем, розглядаючи порошинки на перемикачах. – Тому Торн і з’явився в останній момент. Щось затівалося, він поспішав це припинити.

– І замість того, щоб пояснити ситуацію, як роблять цивілізовані люди, професор поліз до «Зірниці»? – у голосі Арістея чувся скептицизм. – Вистачило б одного анонімного дзвінка, і «Каселону» не випустили б із Онікса-6, незважаючи на заступництво Товстуна Ніка.

– Заступництво Нікала?.. Що ви маєте на увазі? Байдуже, це почекає. Згоден, законослухняні громадяни повідомляють про підозри куди треба, а не рятують світ самотужки.

Вовк відсунувся в тінь, ховаючись від подвійного сонця.

– Не факт, що Торн був законослухняним, – проговорив, мружачись.

– І не факт, що це все не його рук справа, – озвався Сем. – А ось Каса я викреслив би зі списку підозрюваних. Торн міг навмисне вколоти собі «Оніксідрол» чи щось схоже або підготувати пастку для ворогів і випадково потрапити в неї ж, але Даніал Кас – ні. Я бачив його обличчя в той момент. Він по-справжньому здивувався. І злякався.

Динамік ожив. «Зірниця» несхвальним тоном вимагала, щоб закрили стулки ілюмінаторів, оскільки корабель наближається до невеликого скупчення астероїдів. Сем наказав їй замовкнути і вимкнув звук. Нагадування про те, що хтось десь смикає за ниточки, гарантовано виводили з рівноваги.