16.4

– Що вам потрібно? – запитав, приховуючи хвилювання.

– Приблизно дві доби співпраці. Ви зміните курс і попрямуєте до Онікса-12. Сідати не треба. Ми з хлопцем, якого ви вже, напевно, впізнали, спустимося на планету в рятувальній шлюпці.

– І?..

– І на цьому наше знайомство закінчиться. Погодьтеся, ви нічого не втрачаєте.

– Окрім шлюпки вартістю як третина корабля і безневинної людини, яка не витримає екстремальних умов спуску, – насупився Сем, змушуючи себе відвести погляд від пальців Даніала, що мали сліди неоднократних переломів, але тримали пістолет чіпко і впевнено. – Дуже вигідний план.

– Страхова компанія відшкодує збитки, – наполягав загарбник.

– Страховики дадуть і запасного Матіаса Антеса?

Даніал Кас покрутив зброю і криво посміхнувся:

– У вас є інша пропозиція? До речі, щоб ви знали, я врятував хлопцеві життя, коли забрав його з тої їхньої нарковечірки і поставив крапельницю з детоксикантами.

– Лікарня теж врятувала б. – Сем розумів, що ступає на небезпечну стежину. – Шлюпку ви отримаєте, заручника – ні.

– По-вашому, ми на базарі? Вибачте за прямоту, Райсе, але торгуватись я не збираюся. Мої вимоги прості. Відвезете нас із Антесом на Онікс-12 – отримаєте своїх людей цілими та неушкодженими.

– А якщо ні?

Кас перекинув зброю з правої руки в ліву і, ніби граючись, направив на бранців.

– Вам не пощастило двічі, – відповів неквапливо. – Почнете викручуватись – і хтось із них стане наочним прикладом того, що я абсолютно серйозний. Можу заспокоїти: дівчина навряд чи постраждає. А в копа я вистрілю без проблем. Не вірите? Галанет в поміч. На мені стільки трупів, що одним більше, одним менше…

«Я не хочу перевіряти, чи це блеф, чи стратегія», – Сем збирався з думками, щоб викласти свій варіант угоди. Він сподівався, що Даніал прислухається до здорового глузду. Зрештою, зараз усі в одному човні.

– Чотири, – несподівано оголосив динамік. – Ліліана Евгенія, професорка економіки з Дослідницького центру на Оніксі-2; Айдар Ліл, лаборант Кафедри теорії тераформації, також із Центру; Енді Сандерс, конвоїр із «Селестини»; та Огаст Марш – пілот «Зірки Т», викраденої вами на Оніксі-6.

«Сана», – одразу здогадався Сем.

Даніал Кас навідріз відмовився розмовляти у її присутності, тому бляшанка й носа не показувала на пасажирському поверсі. Але, схоже, триматися осторонь не збиралася.

– Це кіборг? – Кас швидко вловлював нюанси. – Він прямо підключений до системи? Негайно вимкніть його!

– Кіборгу, вимкнись, – втомлено відгукнувся Сем, почуваючись досить неоднозначно. З одного боку, те, що хтось іще з першого погляду впізнав у Сані бляшанку, обнадіювало. А з іншого… Краще б злочинець помилися. – І замовкни.

Загарбник задоволено кивнув:

– Упевнений, ми спрацюємось.

– Команду прийнято до виконання, – слухняно відрапортував динамік. – Піп-піп-піп-пі-і-і… Все, вимкнулась. Якщо цирк закінчено, перерахуємо трупи?

«У мене на кораблі розумний кіборг?» – Сема охопила абсолютно маячлива ідея.

Звичайно ж, це неможливо. Залізякою управляє програма, вирощене в лабораторії тіло не здатне ні думати, ні відчувати. Воно не має свідомості. Порожня оболонка плюс трохи техніки – і мертвяк готовий до обслуговування тих, кому набридли люди.

– За дурня мене маєте? – Приємне обличчя Каса спотворилось від люті. – Назвіть ключове слово і приберіть кіборга! Зараз же!

– Боюся вас розчарувати, але Сана – людина. Не найкраща, та все ж…

– Навіть ви в це не вірите!

– Не вірю, – зітхнув Сем. – А світ вірить. Змиріться.

– Тобі можна сумніватися, капітане, – запевнив динамік.

Кас довгим поглядом зміряв камеру, що блимала в коридорі і навіть заглядала у відкриту каюту.

– Чому? – спитав, недбало крутячи пістолет.

Ці короткі рухи тривожили більше, ніж пряма загроза. Сем не сумнівався: за потреби Даніал вистрілить без роздумів. Можливо, навіть промахнеться.

Або ні.

– Бо він хамло, – тепер звучав не стандартний голос комп’ютера, а сама Сана. – І впертий як осел. Коли щось надумає, переконати його нереально. Довго ще перемиватимете мені кістки? Пропоную повернутися до трупів. Їх у вас чотири, причому якщо перші два вбивства надто неправдоподібні навіть для Онікса та його кумедної системи правосуддя, то третє записано на камеру відеоспостереження, а четверте схоже на ненавмисне. Але вбивати ви вмієте, не сперечаюсь. Отже…

– Вимкніть звук, – жорстко наказав Кас.

Сем не знайшов поважну причину, щоб заперечити, і стало тихо-тихо, лише важке дихання Арістея порушувало ілюзію спокою.

– Ну? – наполягав Даніал.

– Є одна проблема. – Майже безнадійна спроба, та все ж це краще, ніж нічого. – Я її вирішити не можу. Зумієте – честь вам, хвала і Онікс-12.