Розділ 10.1. «Зайці». Знайти легко, зрозуміти – складніше

/З неопублікованого роману Коте Ріни/

Поки я розважалася тим, що створювала віртуальні злочинні зв’язки, життя в Дослідницькому центрі летіло вперед семимильними кроками.

Про Даніала Каса якщо й говорили, то з обуренням і зневагою. Іліас Метт припинив прослуховувати заступника директора і з подвоєним азартом взявся за «Повелителів стихії». Амбер Міллс ніяк не могла визначитися, чи щиро зізнатись Антесу у злочинній змові з Меттом і сподіватися, що він оцінить добрі наміри, чи повернутися до плану зі спокусою.

Родас Торн пропадав на якійсь науковій конференції, що проходила на Оніксі-1. Підконтрольний йому синтезаторБК перебував у стані запчастин, з яких не могли зліпити хоч щось працююче. Відповідальні за хроноБК-лабораторію з кожним днем ​​ставали все злішими, сивішими і психованішими.

Антес тим часом складав звіти про те, що дослідження успішні, результати не за горами, всі проблеми вирішаться дуже скоро, бла-бла-бла… Загалом, фантазував сповна, вибиваючи гранти, дотації, пожертви, субсидії тощо, а потім списуючи фінансування на неіснуючі цілі.

Заради справедливості, приблизно половина коштів все-таки доходила до Центру. Залишок зникав незрозуміло куди. Тобто для мене незрозуміло, та лиш доти, доки заступник директора раптом не вирушив у велику політику. Добре, що тоді я про це не знала, бо одним мотивом убивства Ліліани Евгенії стало б більше.

Кілька тижнів у блоках панував мирний настрій. Потім «згори» прийшло побажання до Дня Заснування показати щось реальне і ритм життя пришвидшився.

– Не варто хвилюватись. – Антес був єдиним, кого не торкнувся ажіотаж. – Ми завжди можемо продемонструвати синтезаторБК і отримати заслужену порцію оплесків.

Його зовсім не обходило, що синтезатор – зразок еліанської техніки, а з Еліанією у Онікса не найкращі стосунки.

З іншого боку, про те, що цей прилад – напрацювання інопланетної раси, я чула лише у хроноБК-лабораторії, тому, гадаю, цей факт не афішувався і в широких колах про причетність еліан не підозрювали.

У відповідь на підбадьорення Антеса лаборанти дивилися в підлогу і кивали, мовляв, так, покажемо фокус будь-якої миті, але я бачила: з апаратом усе дуже сумно.

За тиждень до Дня Заснування з Онікса-1 повернувся Родас Торн і з’ясувалося: заступник директора все ж таки в курсі, що хроноБК-лабораторія може виявитися мильною бульбашкою.

Професора Торна викликали до начальства прямо з космопорту. Він подорожував без нічого – з одним лише кейсом, обладнаним старовинним механічним замком. На пасажирських лайнерах першого класу не було потреби дбати про дрібниці на кшталт піжами чи зубної щітки – компанії пам’ятали про репутацію і забезпечували клієнтів необхідним мінімумом речей.

Я якраз стирчала за плечем Антеса (спостерігала, як він ділить чергову дотацію на «це Центру, це мені, це притримаємо про всяк випадок», і розмірковувала, чи матимуть отримані знання про махінації якийсь практичний сенс для примари), коли секретарка невдоволено пробубоніла, що Родас Торн прибув і чекає у приймальні.

«Швидко».

Впевнена, Антес поділяв мою думку – він скривився і закрив фінансову програму, не зберігши зміни.

– Хай заходить, – кинув уривчасто.

На першому слові в його тоні переважала неприязнь, але на другому заступник директора повністю опанував себе і вже випромінював благодушність.

«Він хороший актор», – підсумувала я.

Чи це називається лицемірством? Хто знає… Антес постійно змінювався. Навіть удома, віч-на-віч із собою, його настрій стрибав, як зляканий коник, з однієї крайності в іншу. Але на роботі він «тримався» постійно. Якби я за ним не спостерігала, то ніколи б не подумала, що у Хом’яка серйозні психологічні проблеми.

– Саботуєте? – без жодних передмов звернувся заступник директора до Торна, коли той увійшов. – Чи й далі проповідуєте, що еліанські технології – зло?

– Не зло, а не підходять для людей, – беземоційно промовив професор, зупинившись біля дверей. – Це зараз вони здаються нам чарівною паличкою, що дасть гроші та славу. – Він поставив кейс на підлогу і, трохи човгаючи стоптаними черевиками по блискучому покриттю, наблизився до єдиного в кабінеті столу. – Через роки ви пошкодуєте про те, що поставили все на інопланетну конячку, а в неї раптом посеред перегонів виросла п’ята нога.

Антес із розсіяною посмішкою спостерігав, як Торн розстібає м’ятий коричневий піджак і сідає в крісло, незвичне до запилених дорожніх штанів.

– Хіба я пропонував вам сідати?

– Ви наказали прийти, тож я тут. Готовий слухати, скільки треба. У комфортних умовах, звісно.

– Не грайте з вогнем, Торне. – Зазвичай привітні очі заступника директора небезпечно заблищали. – Вигнати вас із Центру дуже просто.

Відвідувач засміявся, нахабно витяг ноги, відкинувся на спинку й опустив повіки.

– А що вам заважає? – отрути в його голосі вистачило б на десятки гадюк. – Я вже з пів року напрошуюсь, а останнім часом взагалі виступаю проти політики Онікса відкрито. Що змушує вас терпіти мене? Чи не таємнича стаття, яка напевно сниться вам у кошмарах? Стаття Ліліани?