8.2

***

/«Каселона»/

Професор лежав на підлозі, неприродно закинувши голову і стискаючи в руках планшет. Біля нього валявся невеликий лазерний різак зі спустошеною батареєю. Шматок підлоги за головою Торна було відірвано, звідти виглядав пучок дротів – на перший погляд непошкоджених.

«Оголені нерви корабля», – як сказав би поет.

«Цей тупень побоявся слабесенького паралізатора і зробив із себе пріоритетну загрозу, намагаючись підключитися через кабель?» – як висловилася Сана.

– Тільки небіжчика мені не вистачало! – сердито вигукнув Сем, наплювавши на те, що для сім’ї Вовка (куди ж без них?) це стане ще одним пунктом не на його користь.

І дізнався, що Родас Торн цілком живий, хоч і непритомний. Удар електрошокера, яким захистилася система, позбавив його свідомості на невизначений час.

– «Заро», поясни.

– Припинено злісне порушення правил та спробу злому. Подробиці занесено до протоколу безпеки. Звіт заплановано на дев’яту десять.

– Тобто до ранку ти збиралася мовчати? – Але сперечатися з бортовим комп’ютером не мало сенсу.

Сана притягла ноші і збентежено попросила Арістея допомогти з транспортуванням. Звичайно ж, Вовк врятував дівчину від фізичної праці – покликав до справи Сема.

Важив професор чимало, проте той факт, що до нош додавалися і коліщатка, і слабкий гравімотор, відкрився лише після доставки пацієнта у медичний відсік.

– Медик із ліцензією, так? – Чомусь Сему подобалося знаходити вади кіборга. – Медик!

Ось тільки інші пояснили некомпетентність стресом і почали заспокоювати бідолаху Алесану, у якої з’явився справжній пацієнт.

– «Зара» справді може вдарити струмом? – Мік хвостиком ходив за дорослими, явно перебуваючи під сильним враженням. – А якщо полізти до плат чи процесора?

– Вб’є, – відрізав Сем, запідозривши, що Торн ненабагато випередив молодого Вовка на шляху кіберзлочинів.

– А…

– А щоб тобі не кортіло лізти, куди не просять, я перемкну захист у бойовий режим. Дуже сподіваюся, що мені не доведеться збирати твої пальці по всій панелі управління, але якщо ти раптом надумаєш спробувати, врахуй: зберігати їх ніде, а на біопротезування у твого батька немає грошей.

Мік беззвучно заворушив губами і нарешті відчепився. Сем сподівався, у хлопця вистачить розуму не робити дурниць хоч би до Онікса-10. А якщо ні… Що ж, як показала практика, юний Вовк не має медичних протипоказань до паралізатора. Головне – тримати Міка подалі від інструментів. Зубами ж він стіну не прогризе? Принаймні це займе понад тиждень.

– Професор розпитував про «Зару». – Міра підловила момент, щоб зачепити теж. – Мік же місцева «зірка», світило хакерства, дурень безмозкий! Він із серйозною пикою заявив, начебто для такого дрантя, як «Каселона», достатньо врізатись у кабель, і паралізатор не дістане. Ба більше, підключений прилад система вважатиме своєю частиною і не блокуватиме як потенційну загрозу.

– І Торн повірив? – здивувався Сем. – Він же сам працює у сфері кіберпротезування і має знати основи.

– Основи чого? – вищирилася Міра, ставши схожою на шалену білку з мультфільму про ядерну катастрофу. – Космопалеонтології? Чи де ще можна почитати про «Зірницю»? В Галапедії пишуть, що її було розроблено сто років тому для якихось божевільних конспірологів з Інтоени, але вони не заплатили, тож «Зару» трохи підмалювали й почали продавати як звичайну операційну систему, причому дуже дешево і з уточненням, що розробник не несе відповідальності взагалі ні за що. Останнє вагоме оновлення вийшло тридцять років тому, хоча дрібні доповнення компанія продукує справно і навіть анонсувала ювілейний пакет цього року. Наче це взагалі комусь потрібно! Одним словом, «Зірниця» – минуле століття в буквальному сенсі! Для професора сучасної кібернетики вона десь на рівні парового двигуна: от наче й просто, а вбити може, якщо не знаєш, як підступитись. І для Міка теж, але він ніколи не визнає, що чогось не вміє! Вічно йому треба влізти не в своє діло!

– Дивуюсь, як йому вдалося дожити до своїх років, – підтакнув Сем, вражений нечуваним досі красномовством дівчини, що процитувала галанет на одному подиху, ще й проілюструвала все виразною жестикуляцією. – Пропоную перемир’я і взаємний нейтралітет.

– Ти Шустрика вбив, дядьку! – Зеленоволоса бестія миттю повернулася до ворожнечі. – Яке, до біса, перемир’я?!

– Який, до біса, Шустрик? – Чого Сем точно не очікував, то це звинувачень у вбивстві, причому жертвою був не клятий кіборг.

Міра недовірливо примружилася:

– Мій пупсик! Він не відповідає!

– Твій наречений? – Слово честі, Сем мало розумів сучасну молодь.

– Кей-кіт! Великий! Пухнастий! Білий! Він не реагує на пульт!

«От і чудово», – але довелося скорчити співчутливу міну і запевнити: зникнення Шустрика – прикра таємниця, а не жорстокий злочин.

– У космопорту по сусідству стояв транспортник, там був кей-пес. Може, його нацькували на твого кей-кота? – Чим не правдоподібне припущення?

– Покидьки!