Розділ 6.1. Стати злочинцем легко. Залишитися – складніше

/З неопублікованого роману Коте Ріни/

Родас Торн з першої зустрічі справив на мене позитивне враження. Може, тому що його не можна було назвати красенем, проте щось у його грубих рисах та масивній фігурі привертало увагу і не дозволяло байдуже пройти повз. Або тому, що цей чоловік належав виключно до ділового кола спілкування Ліліани Евгенії, тому навряд чи був її вбивцею. Або ж через його діяльність, яка вражала уяву.

Професор Торн спеціалізувався на біокібернетиці та допомагав людям з обмеженими можливостями повернутися до активного життя. Список його патентів, досягнень і нагород був настільки значним, що я здолала лише перші дві сторінки дрібного шрифту.

«Непересічна особистість», – кажуть про таких, як він. Мені імпонували його прагнення вдосконалюватися і присвячувати дослідженням кожну хвилину свого життя.

У далекому минулому далекого світу я теж збиралася пов’язати майбутнє з наукою. І нехай ветеринарія моєї сучасності за масштабами явно поступалася біокібернетиці Онікса, я розуміла, що спонукало Родаса Торна.

Втім, у Дослідницькому центрі він займався дечим іншим. У його розпорядженні була хроноБК-лабораторія, і, хоч убийте, я не уявляла, що означає її назва. Власне, саме це мені і треба було з’ясувати. Ліліана Евгенія часто відвідувала закритий поверх. Більш-менш вивчивши її звички та оточення, я б не здивувалася, дізнавшись, що ворог у неї завівся не на любовній, а на професійній ниві.

– «ОС-13», з фантазією твій господар не дружить. – Мій прихід у квартиру професора, як завжди, залишився непоміченим. – Може, хоч сьогодні чимось мене порадуєш?

Торн майже тиждень успішно припиняв будь-які спроби влізти в його комп’ютер, тому я, незважаючи на симпатію, була роздратована. Мало сенс залишити його на якийсь час і зайнятись останнім кандидатом у злочинці, але цікавість завадила припинити стеження.

ХроноБК-лабораторія… Не приховуватиму: я вивчила її вздовж і впоперек. Прилади незрозумілого призначення і безрадісні обличчя лаборантів вже стояли перед очима, довгі розмови про «неякісні синс-перетворювачі», «залишкові завихрення», «еліанські трансформатори» і «ес-перевантаження» навіки відклалися в пам’яті разом із загадковими графіками та діаграмами. Проблема була в тому, що мета дослідження мені не відкрилася.

Через несправність таємничого «синтезатораБК класу А1 підвиду С4», який займав добру третину приміщення, роботи призупинилися. На жаль, я не мала необхідних знань і не могла здогадатися про його призначення без наочної, так би мовити, демонстрації.

Поки Торн давився комбікормами з автомата, «ОС-13» старанно озвучувала його листи. Потім він кинув у чашку з окропом кубик розчинного чаю і настав час новин. Нудьга… Вечірні сенсації мало відрізнялися від ранкових.

Політики не в змозі порозумітися, шахтарі з Онікса-8 страйкують, парламент збирається за прикладом більш розвинених світів прийняти Закон «Про екіпаж пасажирських суден». Далі – веселіше. Міністр екології робить туманні натяки щодо всесвітньої змови, проєкт тераформування Онікса-10 отримав додаткове фінансування, місцева поп-зірка змінила (змінив?) стать, милий дідок у тюремній робі вимагає засудити вбивцю своєї доньки Лілі до вищої міри покарання і таке інше. І насамкінець – трохи економічних прогнозів. До наступного року натурпродукти подорожчають на сорок відсотків, уявіть собі!

– Тобто на Оніксі все-таки є натурпродукти? – здивувалась я, пропустивши повз вуха репортаж про регулярні крадіжки лайсів.

Ех, якби мені відповів хоч хтось…

Раптом трансляція обірвалася.

– Виклик до лабораторії, – без натяку на інтонацію повідомила «ОС-13».

– Причина?

– Закінчено ремонт синтезатораБК.

Недопитий чай вирушив в умивальник, а професор, забувши вимкнути комп’ютер, – до виходу.

Незважаючи на те, що це була ідеальна можливість дізнатися про його таємниці, я не залишилася в квартирі. Чомусь та лабораторія здавалася мені важливою. Вона була до болю знайомою і водночас незрозумілою. Я ніби вже побувала в ній. Чи могло так статися, що саме там з’явилася працівниця Зет-508, у минулому житті Катерина, студентка ветеринарного факультету?

Я не знала, спонукала мене уява чи залишки недобитої ліками пам’яті, але твердо намірилася розібратись у призначенні загадкового апарату.

Я ні на мить не відставала від професора і водночас згадувала все, що будь-коли чула про хроноБК-лабораторію.

Вона розташовувалася на окремому поверсі й охоронялася надійніше, ніж золотий запас США. Ті, хто у ній працював, мали категорію Д та вище. Туди не допускалися навіть прибиральники – їхню роль виконували лише роботи і кіборги.

До речі, щодо кіборгів… Кажуть, моделі з новим програмним забезпеченням та суперсучасною імітацією особистості не можна відрізнити від людини. Яка нісенітниця! Досить глянути їм у вічі, і сумніви зникають. Я жодного разу не помилилася, і це зважаючи на те, що уважною спостерігачкою мене не назвеш.

Але повернімось до лабораторії.

Вона не мала нестачі ресурсів. Наскільки я зрозуміла, саме творіння Торна відігравало важливу роль у освоєнні Онікса-10, а тому уряд сипав у нього гроші без жалю. А от який стосунок «хроноБК» мав до тераформування крижаної планети, залишалося загадкою.