РОЗДІЛ 32.1. Важливі речі

– З’єднуй, «Заро». – Сем увійшов у рубку до головного екрана, де корчив серйозну пику молоденький білявий лейтенант у вичищеній до блиску уніформі. – Вітаю. Чим можу допомогти?

Прикордонник, затинаючись і червоніючи, повідомив про підвищений рівень небезпеки у цьому секторі та поцікавився, чи все нормально на «Каселоні».

– Як зазвичай. – Сем припустив, що військовий комп’ютер аналізує розмову й шукає натяки на брехню, тому відповідь «Нормально» не підходила. – А у вас, офіцере?

Очі лейтенанта почали відчайдушно косити, кадик засмикався, на скронях виступили намистини поту.

«Він під прицілом?» – нічим іншим пояснити це Сем не міг і стривожився не на жарт. «Каселона» була на прикметі у Всесвіту, для неї доля не шкодувала злочинного розмаїття.

Потім він здогадався озирнутися.

Біля дверей Катя старанно позбавлялася ханаїлотісів. Її не бентежили ні присутність сторонніх, ні калюжка мильної води, що натекла аж до краю панелі управління, ні безуспішні спроби так і не відремонтованого робота-прибиральника взяти участь у процесі.

– Офіцере, агов. – Сем не збирався йти на конфлікт, але настрій немов провалився у бездонну прірву, хоча об’єктивних причин для цього не було. – Стикуємось, перевірка?

– Стикуємось… – мрійливо протягнув Аллорі. – Йдемо на зближення…

Сем зробив крок до камери, перекрив собою задній план.

– Так краще? – спитав роздратовано. – Можу теж шортики надіти й повернутися задом, якщо це допоможе вам зосередитися. То в чому річ, офіцере?

На Оніксі-3 сталася диверсія. Важливого свідка й обвинуваченого в одній особі знайшли мертвим. За цим стоїть імодаліський уряд, виконавці – бандити з Астри. На планетах сектора, включно з Мебісом, зафіксовано деякі заворушення, тож патрулювання посилено.

Міжгалактичний розшук вважає, що «Каселона», зокрема Коте Ріна, також у небезпеці. Конкретних підтверджень цього немає, розпоряджень теж, однак лейтенант Аллорі хотів би проінспектувати власність Олександра Райса особисто.

– Ви це тільки що вигадали? – Сем знав, що погано розбирається в людях, але на худорлявому обличчі прикордонника читалася бентежна провина. – Навіщо?

Лейтенант покрився блідими плямами, злодійкувато озирнувся, зсунув до перенісся тонкі білі брови і нахилився до камери.

– Ви не подумайте нічого такого, Райсе, – сказав тихо. – У мене дівчина є, зрозуміло? Вона фанатка Коте Ріни. Я пообіцяв автограф. Дівчині. Своїй. А відколи вона змінила ім’я… Коте Ріна. Ім’я. На невідоме. Вона божеволіє, так хоче його дізнатися. Дівчина. Моя.

Сем сів. Навіть потрапив у крісло. Відчув біля себе рух повітря і зрозумів: за спиною вже нікого немає.

«Ще один товстий лайс…» – він витріщався на лейтенанта, анітрохи не переймаючись тим, що змушує співрозмовника нервувати.

Втішений несподіваною свободою дій робот-прибиральник задзижчав на задньому плані з аномальним ентузіазмом. Ритмічний шерех щіток діяв на нерви гірше, ніж дряпання по склу.

– А вбивство ви ж не придумали, офіцере? – Сем не знаходив слів, щоб обговорювати Коте Ріну. – Не поділитеся новинами?

Мак Сим Ляна повісили, зарізали та застрелили. За порядок дій Аллорі не ручався, але те, що ключовий свідок проти короля Іможена був мертвим, сумнівів не викликало. Інспектор Ноан з Міжгалактичного розшуку припустив, що Імодаїс почне масово замітати сліди, і Коте Ріна серед потенційних жертв.

Сказав він це журналістові одного з каналів центральних систем. Фраза облетіла пів світу і незабаром отримала відповідь.

Королева інсектоїдів СелінЛінЛін оголосила, що якщо з Катею щось трапиться, Імодаліс зникне з космічних карт. Схожі заяви надходять і від населення Еліанії, хоча їхній уряд ситуацію не коментує.

На Імодалісі почалися масові протести, виробництво зупинилося, народ вимагає стабільності та гарантій, якийсь Лоша-механік поширює теорії про світову змову щодо алланіту і збирає навколо себе однодумців. Міжсистемне співтовариство вичікує, планети-партнери не поспішають вводити війська на допомогу королю, фінансові ділки теж зволікають. Подейкують, сильні світу цього чекають, що проблема зникне сама собою найближчим часом.

– Тобто Іможена Великого скоро проведуть до праотців? – засумнівався Сем. – Не думаю.

– У принцеси Аофанії з’явився новий персональний охоронець, – похмуро сказав прикордонник. – Не з палацової челяді.

– Гадаєте, назріває революція? Серйозно?

– Охоронця звуть МаксимСимСим. У нього підданство імперії інсектоїдів, але він – людина.

– Не може бути! – Сем чекав будь-чого, крім продовження катавасії з кіборгами та псі-формами. – Чорт! Так, суд – це довго і не факт, що спрацює, а Макс на всі руки майстер.

– У світі повно невідомої фігні, – забувшись, бовкнув Аллорі. – Вибачте, я не те хотів сказати. То я можу дізнатися ім’я? – Лейтенант розстебнув комір і витер долонею шию. – Коте Ріни? Обіцяю, я не розкажу нікому. Окрім дівчини. Своєї.

– Подивіться в інформації про власника зорельоту та екіпаж, – процідив крізь зуби Сем. – Я сам його поки що не знаю.