31.5

Атрік позіхнув і потягнувся – аж суглоби затріщали. Підморгнув і сказав як найкращому приятелеві:

– Кепе, де твоя романтична жилка? Ти як собі це уявляєш? Я звільнюся на Мебісі і напрошусь як пасажир? Матіса одразу зрозуміє, в чому річ. Вона розумна, хіба не помітив? І в неї величезний заскок щодо мене.

– Вітаю, Реббіте.

– Було б із чим… Док вирішила, що я маю померти від природних причин, і ніяк інакше.

Сем прогнав допитливу втікачку-агафу, що сховалась у нього на черевику, аби помандрувати кораблем і знайти затишне місце для заснування нової колонії.

– Смерть від шипоголової білки надзвичайно природна, – зауважив, розуміючи, куди хилить Атрік. – Контракт я не продовжу, механік у мене є, але й не проганятиму. З лікаркою розберетеся самі, я вам не нянька.

– Та ти що, кепе! Сучасні білки маленькі, загризуть хіба що кролика. Це аборигени через них звіріють. Бачив нтарі-дато? Два з половиною метри зросту, шерсть по всьому тілу, ікла, дві пари рук… Слухай, якось мені вже туди перехотілося.

– Хтось змушує?

Атрік вмить посерйознішав. Довірливо ляснув Сема по плечу і кивнув на Матісу, що прикрила обличчя паперовим аркушем з чорно-білими схемами.

– Вона ж уб’ється, кепе. Якось в один із її розрахунків закрадеться помилка, і все. Game over без збереження. Їй потрібен той, хто бачить ризики.

– Гаразд, дамо оголошення в галанеті.

– Не смішно! – образився технік. – Допоможи мені зберегти гідність, я в боргу не залишусь.

– Розкажеш, що мене всі обманюють і на борту відбувається повний лайс? – зітхнув Сем. – Дякую, я в курсі. І ні, жодного контракту.

– Але чому?!

– Бо я так хочу. І тому що докторка Лью не спить уже принаймні хвилин десять.

Атрік і не глянув у той бік. Глузливо пирхнув і вказав на темну пляшку без етикетки.

– Відколи фармацевтичні п’явки почали тягнути з дока всі соки, у неї безсоння. Тридцять-сорок годин на ногах заради якоїсь фігні, як тобі таке, га? Тому я тепер щовечора запилюю «Оніксідролом» пагони агафи, і Матіса чудово спить на робочому місці. Вона не може зненацька прокинутися.

– Зате «Оніксідрол» може вирушити в утилізатор ще тиждень тому, бо прикордонний контроль Нтарі-Дато дуже суворий і хоче бачити в банці з валеріаною лише валеріану, – лагідним тоном промовила Матіса, випрямляючись без жодної сонливості чи млявості. – Але дякую за турботу, Атріку. Вивчати твою поведінку в умовах, коли ти вважав, що тебе ніхто не бачить, було пізнавально. Капітане, я правильно зрозуміла? Ви прямуєте на Нтарі-Дато, хоча я вас про це ще не просила?

– Якісь заперечення? – стомлено запитав Сем.

Матіса зміряла його задумливим поглядом, прикусила губу й обсмикнула футболку в квіточки, що виглядала з-під колись білого лабораторного халата.

– Ліна, – визначила безпомилково. – Я так і знала.

– Ліна? – У голосі Атріка змішалися різні емоції, переважно негативні.

– Ліна, – підтвердив Сем. – І Катя, наскільки я розумію, вчора недарма вивчала правила утримання чортових білок у домашніх умовах. І якась охорона здоров’я закидає мою пошту пропозиціями про доставку вакцини проти чупакабріуса зеленого на Нтарі-Дато не тому, що я – найкращий із перевізників.

– Чакоріндаріуса синього, – з легким несхваленням виправила Матіса.

– О, я читав галапедію, – заперечив Сем. – Є зелений, синій та фіолетовий у жовту смужку. Впевнений, йшлося про зеленого.

– Про синього, капітане! – розпалилася докторка Лью. – Точно про синього!

– І знаєте ви це, звичайно, не тому, що підштовхуєте мене до Нтарі-Дато щонайменше днів десять, правда ж?

Матіса почервоніла в тон відбиткам стебел перезрілої агафи на своєму халаті й активно замахала головою:

– Я ж не заради себе! Це гарне замовлення, а небезпечність мешканців Нтарі-Дато безсоромно перебільшують. Вони дуже добрі, освічені, емоційні істоти. Не їхня вина, що природа жорстока.

Ось і відповідь на запитання, що все ж таки трохи мучило Сема. Ліна говорила правду. На «Каселоні» змова. Усі в ній замішані і всіх вона влаштовує. Навіть Катя поводилася так, ніби рішення вже ухвалено.

Це ображало. Сем не вважав себе настільки передбачуваним. Якби доставка на Нтарі-Дато не була єдиною альтернативою пасажирським перевезенням у найближчому майбутньому, він би десять разів подумав, перш ніж вплутуватися в авантюру, і не факт, що вважав би шипоголових білок більш прийнятними.

– Кепе, ти згадував асіанку, ні? – Атрік смикався наче загнаний у клітку звір. – Вона тут до чого?

– Теж хоче нести мир усьому світу, напевно, – припустив Сем, що так і не розібрався в перипетіях заплутаних стосунків техніка та Ліни. – Шансів у неї більше, ніж у тебе, Реббіте. Але є й хороша новина: Фанні збирається на Онікс. Розслабся, за теперішніх умов вони з асіанкою не зроблять із тебе гарем.

– Зате любовний трикутник ще можливий, – огризнувся Атрік. – Прямокутний. Док у ньому буде прямим кутом, а я – гіпотенузою.