27.4

– Я починаю розуміти, чому у вас не склалося з Імодалісом, Реббіте. На цій планеті кожна дрібниця має значення, а ви щойно вгробили хорошу техніку.

– Заткнись. – Атрік тупо витріщався на екран, ніби не вірячи в те, що сталося. – Це день такий гидотний чи ви всі змовилися проти мене?

– Сядьте.

– Чому життя не може просто йти вперед? Чому що не крок, то якесь… «Заро»! Вирівняй курс, нас зараз поведе дзиґою!

Комп’ютер доброзичливо пояснив, що діє згідно з налаштуваннями та інструкціями, пообіцяв не доводити ступінь пошкоджень до десяти відсотків і порадив надалі користуватися послугами пілота.

Поки він говорив, Атріка неабияк похитало по рубці. Якоїсь миті технік наступив на шампунь, і під панеллю управління поряд із асіанином розлилася синя рідина з приємним запахом. Мак Сим Лян підхопився, стримуваний ременями безпеки, і з’ясувалося, що крісло капітана закріплене погано. Воно відірвалося від підлоги і поїхало до стіни, ледь не збивши на своєму шляху Матісу. Потім «Зара» повернула кораблю рівновагу, і асіанин вирушив назад – прямо на Атріка.

– Вітаю з приземленням! – щасливо оголосив комп’ютер тої миті, коли Мак Сим Лян видер ремені і вискочив із крісла, а технік шльопнувся на пусте сидіння.

Двері прочинилися. Через поріг неквапом перевалився робот-прибиральник і почав старанно чистити все навколо, приділяючи особливу увагу взуттю та ігноруючи калюжу. За ним увішла похмура Ліна, яку активно підштовхувала Фанні. На Атріка вони обидві демонстративно не дивилися, зате асіанина мало не пропалювали поглядами.

– Ти маєш рацію, – задумливо промовила асіанка, смикаючи блискавку комбеза з обрізаними до середини стегна штанинами, повністю видертими рукавами і креативними дірками в області живота, верхньої частини грудей і спини. – Він не такий, як усі.

– Я ж казала! – Фанні насмілилася вискочити на передній план. – Лікарко, ви теж так думаєте?

– Про що? – Матіса ривком вибралася з крісла, яке заїло і не хотіло її відпускати. – Про кілера? Згодна, він не типовий найманий убивця.

Ліна швидким рухом відсунула Фанні собі за спину.

– Ви не з Асіо, – сказала, дивлячись Мак Сим Ляну в очі. – Ви – звичайна людина з кіберімплантами. У вас навіть татуювання неправильне. Знак сили товстіший на три міліметри, а знак швидкості повернутий на п’ять градусів донизу. У жодній майстерні Асіо такої халтури не зроблять.

– Я з Асіо.

Макс говорив переконливо, Матіса повірила б йому беззастережно, але асіанка ледь помітно посміхнулась і підійшла до нього так близько, що торкнулася ледь прикритими грудьми його грудей.

– Як щодо сексу, гемеошнику?

– Дякую, колись іншим разом. – Мак Сим Лян спокійно відступив на крок.

– Ха-ха-ха! Я чую ваш пульс. Ви можете контролювати голос та міміку, але не серцевий ритм. Ви не з Асіо.

– А зараз? – Він заплющив очі і перетворився на нерухому статую. – Я не з Асіо?

Ліна весело розреготалася, її поганого настрою наче й не було.

– Зараз тим паче. Ви неприродно врівноважені, але не знаєте, що на таке здатні лише деякі з асіан, і вважаєте це серйозним аргументом. Смішно, правда ж? Ви кібернетизували себе з ніг до голови, ви прикидаєтеся асіанином, ви погрожуєте моїм друзям і одному знайомому недоумку, і ви боїтеся. Так-так, боїтеся! Ви ховаєте страх, чи не так?

– Ар Лі На. – Мак Сим Лян нахилився до неї, нахабно поклав ліву руку їй на плече. – Ви досить відомі. Нечасто зустрінеш асіанку, що панічно боїться завдати комусь шкоди.

– Знову помилка. Абсолютна більшість асіан боїться нашкодити звичайній людині, а решта – соціопати. Але ви не звичайний. Ви як поганий розумний кіборг. І ви красивий… Фанні має рацію, мені час працювати над собою, інакше я до старості оминатиму людей. Почнемо з вас, гаразд?

– Ар Лі На, йдіть геть. Я не воюю із жінками.

– А лікарці погрожували… Брехня за брехнею. Вам не соромно? – Ліна зробила легкий рух плечима. – Ой, вибачте. Я зламала вам палець, і мені це сподобалося. Повторимо?

– Я цілюсь у вас із бластера, і мені це не подобається. Просто розійдімося, гаразд?

– У вас ще й зброя є?

Матіса хотіла б зупинити час. Вона бачила: опоненти від початку поставилися одне до одного неправильно. Мак Сим Лян чомусь почувався в присутності Ліни невпевнено і явно її переоцінював, Ліна, навпаки, не вважала його гідним супротивником.

У своїй практиці докторка Лью стикалася і з асіанами, і з людьми, надміру захопленими поліпшенням свого тіла різними кібернетичними штуками. У битві генетичних модифікацій та імплантів перемогла б невизначеність. Усе залежало від конкретної людини та обставин. Наразі козирі були не в Ар Лі Ни.

– Я не люблю зброю. – По щоках Ліни покотилися сльози. – Це завжди погано закінчується.

– Тож мені треба повільно відійти, і ніхто не постраждає, – з поблажливою усмішкою почав Мак Сим Лян.

Асіанка вдарила його лобом у перенісся, заридала навзрид і з криком: «Я знала, що я – монстр!» втекла до своєї каюти. Фанні з кам’яним виразом обличчя побрела слідом. Атрік підібрав з підлоги бластер. Матіса констатувала проломлений череп і смерть.