РОЗДІЛ 25.1. Природний процес

/З відеоблогу Коте Ріни/

Привіт! Вибачте, що знову відвертаю вас від справ, але мене аж розпирає від гордості.

Мені оголосили війну. Уявляєте? І не казна-хто, а сама принцеса Аофанія Іоська. Для початку вона вирішила зруйнувати міцні стіни моєї кристально чистої моральності й опублікувала на своїх сторінках у соцмережах список людей, з якими я спала на Імодалісі за гроші, подарунки та різні милі серцю послуги.

Що ж, життя в мене було насичене. Я мала щонайменше трьох коханців на день. Бідолахи… Нелегко їм було добиратися до мене в черево акуліньки. Дякую, котики, що не кидали мене ні в комі, ні в тюрмі, ні під наглядом королівських кіборгів.

Люди, якщо ви є у цьому списку, зробіть ласку: підтвердьте, що в ліжку я – вогонь. А якщо ви – партнерка чи партнер людини зі списку, пишайтеся своїм обранцем: він чи вона – ненаситна звірюга, Коте Ріна поганого не порадить.

Не впевнена, як правильно воювати з принцесами, але спробую зробити хід у відповідь. Свічку я нікому не тримала, тому використаю спостереження, хронологію та теорії.

Отже, у нас є король Іможен, добір наречених, принц Енлан і принцеса Аофанія.

Принцеса не хоче брати участь у доборі, але турботливі родичі щосили дбають про її і своє безбідне майбутнє. Принцеса – наполовину сирота, це найважливіший момент.

Аофанія брикається, проте від Імодалісу нікуди не подітися. Вона зі шкіри пнеться, щоб відштовхнути короля, – і привертає його увагу.

Далі – безкінечна драма, але не в тому сенсі, який побачили глядачі. Іможен, запідозривши щось не те, бігає за Аофанією, Аофанія влаштовує істерики напоказ… Поки, гадаю, король не робить тест ДНК і не прозріває остаточно.

Бурхливі пояснення, закиди, звинувачення, примирення… Вона кричить: «Ти не міг не знати! Ми завжди жили бідно, а тобі було байдуже! Моя мати померла від злиднів!», він відповідає: «Клянусь, не знав!». Ви самі спостерігали за цим, не відмовляйтеся.

І починається найцікавіше.

Опальний принц Енлан, про якого не згадували давним-давно, раптом зрікається престолу. Аофанія поступово оцінює смак влади. Букмекери вірять, що знайшли золоту жилу, а чиновники не розуміють, чому іноземна принцеса має право наказувати, і чому ці накази треба виконувати в розумних межах.

Ні, джерело останнього спостереження я не відкрию. Дурню зрозуміло, що це не з мого особистого досвіду, а штовхати людину в біду заради ефектного викриття я не збираюся. Вона і так посивіла, вирішуючи, хто головніший – начальник чи ця, з «особливими повноваженнями», що ні з того ні з сього озлилася на напівпорожню космомаршрутку, пихкає як розлючений їжак і мріє загнати її на Тікоміту, в пащу кровожерливим сектантам, що жеруть немовлят на сніданок і вечерю, а кошенят на особливі свята.

І «розумні межі» у кожного свої!

Ага… Спробую пояснити, що таке їжак… Або краще скину посилання, бо вислів «як щур, тільки з голками» інсектоїдам мало допоможе.

На чому ми зупинилися?

Точно, Аофанія забула родинні образи і розважається владою, король подобрішав настільки, що, здається, і справді збирається відпустити мене з миром, а принц мертвий. Загинув від рук невідомих злочинців, які використали флаєр, що недавно поступив на озброєння армії Імодалісу. Лиш я вважаю, що перша та друга частини цього речення не узгоджуються?

Але далі – територія суцільної теорії, де недовго дістати в зуби за наклеп. Думайте самі й мовчки, це, на щастя, ще не забороняється.

Як гадаєте, це гідна відповідь принцесі?

І так, тест ДНК проводився, і не один. Іможен не дурень, його не зачепиш сльозливою історією з мильних опер. Це вже потихеньку просочується в галанет, тому державну таємницю я не відкрила.

А тепер забудьмо про королів та принцес. Увага! Заберіть від екранів персон із тонкою душевною організацією. Я покажу справжню дику природу Тікоміти. Готові? Пам’ятайте: ми можемо побачити будь-що, навіть кривавий бенкет звірів. Мені довго не дозволяли знімати, але зрештою Лейла здалась. Я буваю дуже переконливою.

Сподіваюся, картинка нормальна, не вельми тремтить? Я хотіла знайти камеру для екстремальних умов і причепити собі на каску, але в цьому місті це неможливо. В офіційних магазинах порожньо, а на підпільні ринки мені зась – довіри не заслужила, тому хай живе ізолента. Не звертайте уваги на витрішкуватих перехожих, їх дивує планшет у мене на лобі.

Ми з Лейлою стоїмо біля входу на територію заповідника. Лейла – он та худенька блондинка в блузі з асиметричним візерунком і довгою спідницею. Вона доводить надутому охоронцеві, що наш візит узгоджено із начальством і за все вже заплачено. Впевнена, охоронець це чудово знає, але йому подобається тішити своє роздуте его, знущаючись із людей.

Ну ось, тепер він женеться за мною з електродубинкою… Бідолаха. Ось-ось стане зіркою галанету.

Чорт, і бігти спиною вперед незручно, і пропустити кумедні кадри не хочеться. Нумо спробуємо дещо змінити…

Ой… Чоловіче, не поспішайте, я не збираюся вас бити! Тут дуже багато каміння, поранитеся!

Я ж казала. Впав… Але героїчним зусиллям коліна натиснув кнопку на пульті і відчинив ворота.