21.4

Сем відійшов до Раїни та її друга, що тихо перемовлялися осторонь.

– Що відбувається? – спитав напівголосно.

– Шукають, – лаконічно відповіла жінка. – У цих водах кого тільки немає, хтось напевне зняв той флаєр. Може, він потрапив і на наші камери, я не перевіряла.

– А документи? Чому ця поліція поводиться… – «Дико», – просилося на язик. – Поводиться не як поліція?

Раїна насупилась:

– У відділок захотів, хлопче? Коли будеш не з нами, тобі швидко організують небо в клітинку. Тут, розумієш, свої закони. Все взаємопов’язано. Ми не ліземо на рожен, і поліція іноді відвертається. Це маленький острів. Якщо Гаїна забере тебе, їй доведеться увімкнути сканер та камеру для реєстрації. Якщо вони вловлять Клона, Кібера та Кея, хлопчиків накажуть затримати. Якщо Гаїна заарештує своїх племінників, то втратить повагу родини та друзів. Острів зжере її. Кому це треба? Нас нема, доходить? На Імодалісі ти або є, і тоді тобі довіку сидіти під ярмом, або тебе нема.

– Марті не донесе?

– У Марті дружина інтелігентна. Живе чесно. Без його махінацій давно б з роботи вилетіла, їй норму квитків нізащо не продати навіть зараз, коли навколо заповідника стоїть галас.

Сем озирнувся через плече. Рум’яний поліцейський рвав горло, намагаючись переконати братів Край не перешкоджати правосуддю. Особливого ефекту його потуги не давали.

– Яких махінацій, Раїно? Річ про хабарі?

– Можна і так сказати, але цим багато хто промишляє, все майже законно. Принцип роботи простий: бачиш підозрілого типа – продай йому квиток втридорога. З квитком кожен стає туристом, а до них особливе ставлення. Документи не перевіряються, капризи виконуються… Турист – це вільні гроші, зрозуміло? Такі, яких у нас за пів життя не отримаєш. Заробити – заробиш, це ясно, але не отримаєш! А турист – як безлімітна банківська картка. Навіть якщо він жадібний, з нього можна видоїти гідну суму. У нас маніяк зірканутий орудував, а поліція все туристів вигороджувала і місцевих притискала. І що ж?

– Що?

– Що-що… Труп, зниклий безвісти і дві викрадені дівчини.

– Труп зник безвісти? – не зрозумів Сем.

– Труп у кріокамері, зниклий безвісти в розшуку! – гарикнула Раїна. – Такими речами не жартують, хлопче!

Він вирішив обійтися без виправдань.

– Що за маніяк? – запитав із ввічливості.

Раїна охоче вхопилася за нову тему.

– Той зірканутий! Ну, позер, з пір’ям! – Жінка почала активно жестикулювати, зачіпаючи поламаний чагарник. – Уваги йому мало, от і навісніє від нудьги. Вистави влаштовує. Печатку свою лясне, пір’їну причепить – і краса. Тьху! А Лошу-механіка поки що не знайшли, хоча він і не викрадений. Просто дурень. Вважає, що маніячина цей пернатий прийде за ним. Схему собі намалював і днями й ночами докучав випадковим людям, поки не здурів остаточно і не втік.

– А схема працювала?

Раїна повільно похитала головою.

– Не працювала, – відповіла серйозно. – У поліції теж не дурні сидять, вони б такого не пропустили. Там десять злочинів було, якщо інші не замовчують. Перший давненько стався… Актриса молода… Вельми розумна дівчинка, мріяла вивчати океанологію. Про неї у нас усі знають, бо знайшли її через місяць після зйомок на Імодалісі. І пір’я чорне, і особливий знак… Якийсь дурень репортер сказав, що її вбив лиходій із її останнього фільму. «Садівник із чорними крилами», ніколи не бачив?

– Віддаю перевагу документалістиці. – Сем і сам не помітив, як втягнувся у розмову.

– А це і є документальний фільм про генія, якого зневажали, поки він не почав творити казна-що. Але потім з’явилася нова жертва з чорним пером, якась співачка, здається, з Мебіса… Чи з Рорайни? Мені вони, якщо чесно, всі на одне обличчя. Після цього заговорили про маніяка. Чорнокрилий Садівник, ха! Поліція землю рила, і він притих на кілька років. Тепер знаменитостей не чіпає. Знущатися почав, погань така. Того викраде і відпустить, того ні… У нас на острові двох дівчат убив. Ти не слухай поліцію, хлопче! Вони скажуть, що Аша Клі браконьєрка, звірі її загризли, але тут усі знають, вона була не з тих, хто добровільно піде в пустку. Працювала як проклята, і в дощ, і в спеку сиділа у будці цій своїй на полі Кривої Мері. Заміж збиралась за важливого типа, а його навіть не допитали. Інспектор, щоправда, планував, але потонув, п’яний як чіп, а інші справу швидко закрили. Ми сектанти, нам правосуддя нема. З Рані Кхол теж так мало не вийшло. Прямо з похорону забрали тіло на повторну експертизу! І тепер острів трясуть через день. Чи то для рейтингу стараються, чи знають більше, ніж кажуть.

– А механік цей… Що в нього за схема?

Раїна дочекалася, поки Марті та його напарниця заберуться у флаєр, і кивнула на стежку.

– Вперед, але повільно. Там ще можуть бути пости. Чи повернешся до хлопчиків?

Сем відмовився. Він не вважав яхту безпечним місцем. Її місцезнаходження відоме, шанси на перевірку залежать від родинних почуттів сержантки Гаїни. Хитке становище. Краще ризикнути.

– Лоша-механік десь почув, що маніяк полює на пасажирів «Селестини», – продовжувала Раїна. – Тієї твоєї, так. – Її голос не здригнувся. – Лоша в тому рейсі не був, але ремонтував лайнер у порту, тож злякався, що міг теж потрапити до списку вбивці. Це помилка. З десяти жертв лише троє пройшли «Селестину»: дівчина та хлопець з Онікса і одна з дочок заступника нашого губернатора. Її викрали нещодавно разом із сестрою, але… От серцем чую: щось там нечисто. Справді чую. Заступник цей – така гнида, що ворогів у нього і без зірканутого вистачає