16.5

На високому лобі Ноана пролягли глибокі зморшки, очі звузилися, губи стиснулися в тонку криву смужку. Він смикнув ногою, цілячись у непокірного їжака, але промахнувся, лиш відсунув килимок подалі від крісла, де анімація вимкнулася сама собою.

– Пріо П’ю – кровожерна маріонетка з дешевого фільму жахів, – подала голос Ада. – Злочинець сміється з нас! Нічого не хочете додати, Атріку?

– Крім того, що це – не моя проблема? Ні. Хіба що абсолютно щиро побажаю вам удачі. Вона знадобиться, люба інспекторко. Щось мені підказує, що ви розплутаєте цю справу. – «У мріях», – просилося на язик. – Ви розумні й наполегливі, вам потрібна лише ниточка, за яку можна потягнути. – «І покрокова інструкція», – Атрік ледве стримувався. – У вас все вийде, Адо.

– Ви справді так гадаєте? – Інспекторка змахнула густо нафарбованими віями і опустила очі. – Дякую за підтримку.

– Для дівчини як ви немає нічого неможливого.

Ада зашарілася наче збентежена школярка.

Наступної миті «Зірниця» запитала, чи потрібно знешкодити об’єкт із категорії недоторканних, який намагається зламати бортовий комп’ютер, і дала на роздуми двадцять секунд.

– Ноане, вам не соромно? – Атрік передчував мить тріумфу та безкінечні проблеми. – Не чекав я від вас. Негарно втиратися в довіру і лізти, фігурально кажучи, «Каселоні» під спідницю. Якщо не секрет, яку програму злому використовуєте? Коли запустили? Як тільки ввійшли? Чи коли заговорювали мені зуби своїми казочками?

– Я нічого не роблю, – розгубився інспектор із розшуку. – А що на вашому сленгу означає «недоторканні»?

«Зара» гаркнула, що час минув. До того ж злом – злочин, а скоєння чи спроба скоєння злочину знімає з недоторканних недоторканність.

– Я не розумію. – Ноан хмурився, смикав ремінь і стукав каблуком по підлозі. – Вам треба обновити систему. Вона дає неправдиву інформацію.

– Та ні, якраз правдиву, – повільно промовив Атрік, спостерігаючи за зблідлою Адою. – «Заро», облиш паралізатор. Інспекторко, нічого не хочете нам розповісти? Навіщо вам це?

– Я давно все зрозуміла і виведу її на чисту воду! – скрикнула Ада, миттю перетворившись на озвірілу істоту з божевільними очима. – Вона сяде до кінця життя! Це ж очевидно! Чорнокрилий Садівник – жінка! Розумна жінка! Ненормальна жінка! Заздрісна жінка! Вона ненавидить успішних людей!

– І безробітних. – Атрік не міг зрозуміти одне: як цю дурепу взагалі пустили в Міжсистемний розшук. Вона ж тупа як поліно й має емоційний спектр каменюки! – І сектантів. І студентів.

– І чоловіків, що нею зневажили! – охоче підхопила інспекторка, не вловивши сарказму.

– Ви, часом, ніякого доказу не вжили, Адо? Чи просто дах собі поламали постійними стресам? Можу дати адресу порядної клініки, бо докторка Лью… Повний лайс!

Матіса приперлася до кают-компанії з трьома повними відрами на гравідиску і офіційною заявою про те, що в процесі синтезу анальгетиків було отримано шкідливі побічні продукти, а тому потрібен офіційний дозвіл на їхню утилізацію згідно з «Правилами та методами роботи з токсичними відходами другої категорії».

– Я не вчасно? – Запитала, променіючи воістину маніакальним задоволенням. – А у мене агафа нарешті виросла і троє лайсів вилупилися на Оніксі-8. Треба вигадати їм імена, а то сусіди у віртуальній спільноті вже почали дивитися з несхваленням. Тварин, виявляється, не називають Перший, Другий та Третій. Інспекторе Ноан, підтвердите утилізацію?

Ада схопилася за кобуру з бластером. «Зірниця» класифікувала цей рух як «загрозу першого ступеня за обтяжливих обставин» і, перш ніж будь-хто, включно з інспекторкою Ліс, осмислив сказане комп’ютером, шарахнула всім своїм арсеналом.

На відміну від сучасніших систем, «Зара» не боялася заподіяти шкоду виконувачу обов’язків капітана та стороннім особам. Вона добре цілилася і вважала, що цього достатньо. Заряд паралізатора надійно знерухомив Аду, заряд шокера дістався Атріку, тому що інспекторка впала як підкошена за мить до «пострілу».

«Я не звикну до цієї дурки. Ніколи. Райс святий», – і перед очима Атріка з’явилася стеля. Здається, надовго.

– Підпишіть запит на утилізацію, Ноане, і тоді я заплющу очі на геройства вашої підлеглої, – монотонно вимагала неподалік Матіса.

– У мене недостатньо повноважень, – невпевнено намагався ухилитися від завдання інспектор. – А оце все, – тінь від його рук пробігла по обличчю Атріка, – перевищення самооборони! Ви відповісте по всій строгості закону.

– Ваш начальник каже, що повноважень у вас достатньо, – не відступала докторка. – Дуже приємний чоловік, має багато друзів серед еліан. Мені відра звільнити треба! Чи я маю офіційно поскаржитися на бездіяльність, ігнорування службових обов’язків та створення небезпечної для цивільних осіб ситуації?

«А раптом?..» – несміливо подумав Атрік, знову провалюючись у порожнечу.

Матіса дивна, з цим не посперечаєшся. Вона постійно сидить у галанеті, прикриваючись зайнятістю. Люди для неї – піддослідні об’єкти, знайомства вельми багатогранні й далекі від середньостатистичних. Докторка Лью здатна знайти спонсорів та організувати масштабний незаконний експеримент. Щоправда, Мебіс у цю схему вписувався погано, як і «Каселона».