15.2

***

/«Каселона»/

Матіса знала, що підло радіти чужій біді, але нічого не могла з собою вдіяти. Перед нею були завдання та загадка. Завдання із категорії нездійсненних, загадка – з неможливих.

Скандально відома Коте Ріна, вона ж Катя, вона ж – попередня, дуже передбачлива та талановита лікарка «Каселони», демонструвала основні ознаки псі-форми еліан. До такого навіть фантасти поки ще не додумалися, а Матіса зіштовхнулась як із чимось звичайним. І Катя непрямо підтвердила здогад!

Але хіба це не з області ненаписаних казок? Люди – не ксеноси. Навіть гуманоїдні раси відрізняються від людської буквально у всьому, а еліани й поготів.

Типовий еліанин схожий на півтораметровий людиноподібний кущ із товстим основним стовбуром і зеленими наростами на кінцівках та псевдокінцівках. Його мозок розташований у центрі тіла, а набір внутрішніх органів дивує мінімалізмом. За несприятливих умов навколишнього середовища еліанин може перейти в особливу енергетичну псі-форму і або жити серед співвітчизників, будучи невидимим для людей і багатьох приладів, або замовити клон себе ж, залялькуватися в ньому на три роки і «зростись» воєдино.

Раніше псі-форма існувала нарівні зі звичайною, на Еліанії це не спричиняло дискомфорту, але від початку активної співпраці з людьми багато еліан воліють повертатися до зручного для всіх стану, тому ЗЛН-код кожного еліанина зберігається в державній базі даних.

Катя не могла бути еліанкою. Матіса не стикалася з нею раніше, однак із загальнодоступних матеріалів було ясно: і її ДНК, і спосіб мислення абсолютно людські.

Це збуджувало уяву. Пів року тому «Каселона» збурила Онікс, зачепила тамтешній Дослідницький центр… Онікс відомий своєю ворожнечею з Еліанією і потягом до заборонених експериментів. Раптом Коте Ріна брала участь у засекреченому військовому проєкті й обзавелася псі-формою з волі вчених?

– Не подобається мені твоя ДНК, – пробурмотіла Матіса, розглядаючи особисту справу попередниці. – Жодної вади. Тебе ніби створили зі зразкового матеріалу. Чи виростили в Дослідницькому центрі з нуля? Та за таке знущання з етики весь Онікс піде під суд!

Але довго розмірковувати про цю загадку не вдалося. Треба було розібратися із завданням, інакше у докторки Лью не буде матеріалу для докладного вивчення. Який жах! Матіса не пробачила б собі, якби проґавила такий момент.

«Мотю, поспішіть, я вже біля самого краю!» – писала Коте Ріна.

Схоже, сильно хвилювалася, тому що текст ряснів зайвими пробілами і розділовими знаками.

«Безтямне тіло – ваш клон?» – Матіса поки не знала, чи знадобиться ця інформація, запитала чисто з цікавості.

«Ні. Другого такого немає і не буде, – відповідь прийшла негайно. – Якщо це розіб’ється, то мені кінець. Чи є ідеї, як його розбудити? Серйозно, рахунок іде на хвилини, бо флаєри без пілотів літають дуже погано».

Унікальне тіло. Незвичайна ДНК. Багато кібернетичних імплантів. Якби Матіса перебувала в тому флаєрі, вона б вигадала десятки способів вирішення проблеми, – звісно, крім того, за якого сама пересунула б Катю, заблокувала б двері і взяла б під контроль управління. Але Матіса сиділа в медпункті «Каселони» на орбіті Веєри за тридцять годин шляху від Імодалісу і могла лише подумки крутити завдання і так, і сяк, не в змозі намацати правильний напрямок.

«Мотю, ми втрачаємо висоту. Плюс у тому, що з багажника я тепер навряд чи випаду, мінус – прямо за курсом якийсь димний завод, з ним флаєр не розминеться».

Нічого. Абсолютна пустота. Матіса не знала, що це за тіло і як на нього може вплинути псі-форма.

– Байдуже. Є інші шляхи, – але звук власного голосу не допоміг зосередитися – навпаки, стало ніяково, ніби докторку Лью застали за чимось ганебним.

«Дайте мені хвилину», – написала вона і відкинулася на спинку крісла, заплющила очі, почала масажувати перенісся.

Рішення є. Рішення є завжди! Головне – вчасно його спіймати.

Припустімо, Катя не здатна впоратися із залитим «Оніксідролом» організмом. А що їй під силу?

Сенсори? Їх там нема. Датчики? Багато з них можуть вловити псі-форму, але вони не в змозі правильно інтерпретувати сигнал.

– Доку, ти тут як?

Матіса підскочила від несподіванки, ледь не вибила собі око незграбним рухом, подряпала верхню повіку. Вона повністю поринула в роздуми, і густий бас Атріка над вухом приніс кілька неприємних миттєвостей переляку.

– З чим може контактувати псі-форма еліан?

Якщо техніка і здивувало питання, то він цього не показав.

– З еліанами, – відповів без затримки. – З еліанською технікою та з деякими сенсорами. А що? На «Каселоні» завелася примара?