РОЗДІЛ 15.1. Проти природи

/З відеоблогу Коте Ріни/

//текст на екрані//

Увага! Увага! Увага!!!

Мешканці Імодалісу, я звертаюся до вас! Мене викрали і хочуть переправити до Дослідницького центру на Онікс-2 для дослідів.

Так, щоб вивчати ту саму «магію», за допомогою якої я прямо зараз кличу на допомогу. Так, «магію» у лапках. Так, я сама винна! Треба було менше патякати, але хто б міг подумати, що деякі індивіди вірять у псевдонаукову дурню?!

Щойно захист Іможена Великого перестав на мене поширюватися, стерв’ятники не змусили довго чекати. Здається, це просто найманці. Інтелектом вони не відрізняються.

Якщо ви це бачите, не залишайтеся осторонь!

Ми летимо вздовж русла якоїсь річки з дуже плавними вигинами. До столиці звідси близько сотні кілометрів. Ціль: приватний космопорт на межі Арлонської області, власник – Рікі Ма. Ідентифікаційний номер нашого флаєра – сім-п’ять-шість-один-один-один-чотири-альфа-сигма-п’ять, орієнтовний час прибуття на місце – сорок хвилин.

Я непритомна, але на мене все одно без кінця ллють «Оніксідрол», бо дивляться на цей допис.

Люди, рятуйте. У поліції мене висміяли, тож тепер надія лише на вас. Вам же цікаво, чи переспить героїня третьої частини «Бляшанки» з королем птахолюдей, чи буде у фіналі «мжм» і як авторка взагалі воскресить давно зниклу інопланетну расу? Якщо ні, то не біда. Допоможіть, і я здійсню будь-яке ваше літературне побажання, даю слово.

О, є адреса пункту призначення. Місто Ллот, вулиця Принца Вієльма, сімнадцять. Поточні координати…

Гей, чоловіче, ти мене вже дістав! Досить бризкати мені в очі «Оніксідрол», я ж ось-ось засну навіки! Як ти собі все уявляєш? У мене в голові немає комп’ютера, яким керує мозок, поки тіло непритомне. «Оніксідрол» вирубає людину повністю!

Мої здібності – просто магія, ясно? Саме зараз я стою в тебе за спиною і торкаюся твоєї шиї кінчиками своїх мертвотно крижаних пальців. Відчуваєш холод?

Трясця! Чоловіче, стій! Стій!

Супер. Цей недоумок вистрибнув із флаєра.

Нехай земля йому буде пухом. Чи вода? Без різниці, за такої висоти і річка як бетон.

Ух…

Що ж, плюс у тому, що я не помру від надлишку «Оніксідролу», мінус – багажний відсік флаєра відкрито, у мене є всі шанси вирушити слідом за втікачем.

Перервемося на хвилину, добре? Схожу в кабіну, щоб закрити двері з панелі керування. Якщо там не сенсори, буде погано… Почитайте поки анекдоти чи кулінарний блог, скоро повернуся.

//дві хвилини потому//

Шановні підписники, якщо серед вас є хтось, хто вміє зламувати кіборгів або комп’ютерні системи флаєрів, прошу відгукнутись. Я тут уже одна, управління заблоковано, комп’ютер погрожує самознищенням.

Хочете знати, де пілот і кібер? Ну, чергові мої викрадачі? Пілот не витримав існування магії і катапультувався у невідомість. Кіборг перейшов у режим очікування, достукатися до нього я не зумію.

Автопілот показує щось дивне і, як на мене, поводиться ненормально. Хотілося б помилятися, але флаєр, схоже, некерований.

Я лежу за пів метра від польоту тривалістю в життя. Будь ласка, не соромтеся висловлювати поради, мені знадобиться все. Нагадаю: мої екстрасенсорні навички дають змогу лише користуватися сенсорами та лякати людей, врятувати себе я не зможу.

Ваші пропозиції? Чи є охочі хакнути відмінний флаєр у чудовому робочому стані?

Ліс рук, чорт…

Це ви мене питаєте, як?! Я не розуміюся на такому. Кіно подивіться, там зламують геть усе, навіть військові супутники.

Гаразд, якщо аудиторія в мене чесна, спробуємо зайти з іншого боку. Медики є? Будь ласка, порадьте, як швидко вивести з організму «Оніксідрол»? Побічні ефекти не важливі, я і так ось-ось стану мішком із кістками.

Ага, дякую.

Одне маленьке уточнення: у мене немає рорайнської синьої грушівки і побічний ефект у вигляді довічного паралічу все ж таки має значення.

Ідеї, люди, ідеї! Згенеруйте ж хоч щось!

Ви серйозно? Саме зараз вам хочеться дізнатися, чим закінчиться «Я – бляшанка: всім на зло»?

Всі помруть.

Так, я обманюю. Насправді буде відкритий фінал і некролог автору замість епілога.

Ні, Мері та Лізо Арнель, вам не повернуть гроші за передзамовлення, хіба що жалобними вінками!

Стоп. Досить. «Дівчинка Мотя» щойно написала слушну пораду, дякую їй величезне. Залишилося вигадати, де знайти кінську дозу кофеїну і ким вколоти його мені.

Так, ану перестали знущатися! «Дівчинка Мотя» має рацію: у моєї «магії» та ж природа, що й у псі-форми еліан. Мотю, не хочете перейти в особисті повідомлення? По-моєму, ви добре знаєтеся на моїх обставинах, а я, здається, нарешті можу писати там відповіді! За межами палацу цензура послабшала, це факт.

Тримайте за мене кулаки. Якщо виживу, вийду на зв’язок увечері, якщо ні – завтра вранці.