13.3

***

/Імодаліс/

Сем не вірив у інтуїцію і терпіти не міг, коли хтось казав: «Серцем чую». Для себе він засвоїв простенькі життєві правила на кшталт «За низкою дрібних невдач обов’язково буде велика», «Якщо все більш-менш добре, скоро буде дуже і дуже погано», «Біда не приходить одна», «Плани – тлін, удача – міф», «У світі повно чудових людей, надія одного разу з ними познайомитися гріє душу», які працювали без збоїв та винятків.

Ось і тепер, прямуючи на Імодаліс, було ясно: попереду чекає важке завдання, хоча дипломат з Веєри запевняв, що з переміщенням у нейтральну зону проблем не виникне.

І Олександр Райс, і Коте Ріна – громадяни Аріппи, їм завжди раді у посольстві і забезпечать всебічну правову підтримку. Треба лише знайти Катю і особисто переконатися в її бажанні покинути королівський палац, бо сумнівний матеріал у галанеті – не привід бити на сполох. Може, вона все це говорить заради привернення уваги. Чи їй заплатили? Всяке буває. Сваритися з Імодалісом без причини ніхто не хоче, адже саме тут найдешевша робоча сила та природні ресурси.

Сем зрозумів це так: поки напарниця в короля, ніхто з дипломатів і не ворухнеться. Відмовки знайдуться!

Або слова співчуття.

Щоб отримати реальну допомогу, потрібно переміститися на нейтральну територію. Тоді будь-яке посягання Імодалісу розцінюватиметься як агресія, і він сам не сунеться з претензіями.

План був короткий: потрапити до палацу; знайти Катю; дати драла. Останній пункт здавався поки що нереальним, і Сем думав про нього мало. Мабуть, без широкого розголосу в медіа не обійтися.

Чорт! Знову проходити через це пекло!

Другий пункт, навпаки, вражав уяву елементарністю і ґрунтувався на тому, що Катя, ледве дізнавшись про наближення партнера-начальника, сама його знайде. Її охороняють, але не тримають за ґратами. Вона впорається.

Перший пункт уже маячив на горизонті і викликав неприємне тремтіння. Так, «Каселону» запросили до особистого космопорту Іможена Великого, проте разів десять уточнили: потрібен саме корабель, а не шлюпка. І все ж таки Сем ризикнув. Вирішив прикинутися тупицею і продемонструвати захмарний подив, якщо хтось поцікавиться, чому він не з командою.

Звісно, є й інша можливість – зобразити дубоголового авантюриста, підіграти тим загадковим особам, що надсилали фейкові повідомлення, знайти місце для приземлення на острові Тікоміта і подивитись, як відреагує невідомий лялькар. Але хотілося насамперед витягнути з Імодалісу Катю, а потім буде видно.

Якщо вдасться вибратись із системи Фарріса без втрат, до біса всіх лиходіїв. Життя надто коротке, щоб витрачати його на небезпечну маячню.

Всупереч очікуванням, диспетчер не спричинив проблем через шлюпку, а виголосив довге вітання і виділив місце для стоянки – щоправда, у дальньому кутку майданчика, між паливними цистернами (в інструктора з техніки безпеки стався б інфаркт через таке нехтування найелементарнішими правилами) та новенькою спортивною «еркою». Цистерни й «ерка» стояли так близько одне до одного, що Сем покрився холодним потом, поки прилаштовував шлюпку. Поруч пустувало величезне поле, але вільним був, бачте, саме вибухонебезпечний клаптик землі на задвірках. Ну що за дріб’язковість!

«Правда все одно за мною», – подумки переконував себе Сем, готуючись до виходу на територію палацового комплексу.

Він не чекав ні фанфар, ні спецназу. Олександр Райс для короля нічого не значив. Офіційному Імодалісу потрібна Катя – єдина яскрава пляма у його історії за останні кілька десятиліть. Формально її не утримують – лише не дають можливості піти. Щоб остаточно і безповоротно витягти її з гостьового болота, доведеться попрацювати, але ніхто й не обіцяв, що буде легко.

«А острів Тікоміта? Це якийсь бонус особисто для мене, за прогнозованого розвитку подій Катя залишилася б осторонь», – наважився підмітити здоровий глузд.

З іншого боку, острів далеко. Що б там не відбувалося, до «тут і зараз» це не мало стосунку.

«А наполегливі запрошення? Навіщо офіційному Імодалісу «Каселона»? У те, що це справді бажання майбутньої королеви, я не вірю. По-перше, її ще навіть не обрали. По-друге, я вже в змозі адекватно мислити і розумію: це не про Катю», – Сем вийшов зі шлюпки і завагався.

Невже й справді ніхто не з’явиться? Йому ось так мовчки дозволять покинути космопорт і розгулювати Версаною? Навіть список правил не оголосять?

Наче у відповідь на тривожні очікування «ерка» трохи розвернулася, перекривши вихід. Її багажний відсік відкрився, звідти вискочив кіборг військової моделі і, перш ніж Сем встиг здивуватися, скрутив його больовим прийомом, зв’язав руки за спиною і штовхнув на постелений у багажнику килимок. Двері зачинилися, «ерка» злетіла, цистерни з паливом вибухнули, знищивши і шлюпку з «Каселони», і самого кіборга.

Це все тривало близько тридцяти секунд, протягом яких Сем підхопився на ноги, увірвався в крихітну рубку, побачив, що транспортом керує автопілотом, і припав до ілюмінатора, розглядаючи біганину людей унизу.