РОЗДІЛ 7.1. Астра

/З відеоблогу Коте Ріни/

Народ, ви там як? Вас помітно побільшало, і я починаю підозрювати, що Імодаліс тут ні до чого.

У мене все прекрасно. Тобто ті з вас, хто дивився місцеві новини, напевно в курсі, чому я не з’являлася в мережі тридцять шість годин, а іншим це буде нецікаво.

Головне – я знову тут і готова до довгих розмов на безпечні теми. Сьогодні у випуску: чоловіча сексуальність на прикладі його величності, каньйон Розбитих Сердець, невинна та небезпечна принцеса Аофанія, реклама другої частини мого роману «Я – бляшанка», столична мода на платне кохання, найбільший притулок для домашніх тварин на планеті і вся правда про дієтичні страви з олевії.

О так, негатив у коментарях абсолютно виправданий. Я змішала різні теми для різних аудиторій, бо одні з вас вимагають природу, інші – політику, треті – любов. Розірватись я не можу, тому змиріться або перемкніться на інший канал.

Тож почнемо з короля. На вчорашньому балу, який за фактом був маскарадом…

Гей, майте совість, від тисяч повідомлень усе зависає! Що не так?

Ага. Ясно.

Я прийшла на бал у костюмі морквини, проте мені сказали, що Іможену Великому це не сподобається, і довелося підбирати інший одяг. Трохи помучившись із вибором, я переодягнулась у форму космодесантника. Ні десантник Віллі Рут, ні його друзі не заперечували, хоча надягати моркву відмовилися навідріз.

Після довгих суперечок щодо того, скільки років алланітових копалень присудять за появу перед королем у трусах, з’ясувалося, що мені виділили сукню в стилі добору – довгу, світлу, з вирізом до пупа і блискітками скрізь, куди вистачило фантазії дизайнера.

Я обожнюю гарні вбрання, але не тоді, коли вони більші розмірів на п’ять і можуть злетіти від вітру. Те, що принесли мені, підійшло б рядовому Руту, а не дівчині.

Так, люди, які дивилися новини, ви маєте рацію. Я запропонувала Віллі відчути себе Попелюшкою, він не образився і приклав сукню до грудей. Цієї миті у роздягальню увійшов капітан Ірмунд Крон – старий контужений вояка, якому його величність збирався вручити орден Дикої Кішки.

У капітана ще не завершилася реабілітація, він погано бачить, чує і ледве себе контролює. Помітивши рядового Рута, що замість форми тримав сукню, капітан трішечки… Хм… Сприйняв це як особисту образу від якогось «покидька Сті, старої мразоти в генеральських погонах» і втратив голову від люті.

Десантник справді може одягнутися за п’ять секунд. Я не встигла і оком змигнути, як ми всі, включно з напівголим Віллі, мчали за оновленим капітаном, який сяяв як новорічна ялинка і поспішав вправити мізки цьому таємничому Сті.

До появи короля залишалася десь година. Скандалу б не сталось! Але організаторів наздогнала карма.

Виявляється, на сукню кожної учасниці добору нанесено штрих-код. Його зчитують камери та дрони репортерів і сортують відзнятий матеріал. Кандидаток у королеви кілька десятків, заплутатися нескладно.

Що було далі? На сайт «Шок і шик» фото завантажилися в автоматичному режимі, і весь світ побачив: учасниця номер шістдесят три лиса, бородата, у татуюваннях і з густим волоссям на грудях.

Якщо комусь цікаво, орден капітанові все ж таки вручили, покарання не призначили, тому Імодаліс, мабуть, не безнадійний.

Чому я одяглася морквиною? Люди, увімкніть логіку. Якби я одразу вибрала нормальну сукню, сьогодні у перших рядках пошуковика був би хтось інший. Щоправда, капітан Крон наступає мені на п’яти, проте завтра він вирушить до санаторію, а переді мною простягається неоране поле для піару.

Що там далі за планом?

Правильно, Іможен Великий.

Його величності п’ятдесят два роки, він добре зберігся і вправний у ліжку. Докази? А спробуйте прилетіти на Імодаліс і спростувати мої слова!

Охоронця короля звуть Мак Сим Лян, він з Асіо і я чудово пам’ятаю, що вже про нього казала, але хочу поговорити знову.

Не цікаво? Впевнені? Добре, пропустимо цей момент і перейдемо прямо до каньйону Розбитих Сердець. Він розташований за десять кілометрів від столиці і відомий як місце, куди приходять закохані молоді люди, щоб урочисто поклястися ніколи не заводити сім’ю. Чому? Відповідь це питання лежить у тій області, яку я пообіцяла не зачіпати. Кому пообіцяла? Здогадайтеся самі, вибір невеликий. Підказку треба? Тридцять шість годин без доступу до галанету – чим не підказка?

Відтепер у політику я точно не лізу, ясно?

Але повернімось до обіцяної програми.