РОЗДІЛ 5.1. Межа

/З відеоблогу Коте Ріни/

Любі мої, я ще з вами! Хтось у цьому сумнівався? Вибачте, що не виправдала ваших фантазій.

Отже, трохи про зміну правил. Відтепер я вимикатимуся щоразу, коли мені заманеться порушити незручне питання або вдатися до образливих алегорій.

Ні, шановні коментатори, я не можу просто взяти і прикусити язика, щоби не провокувати штрафні санкції. На Імодалісі панує свобода слова, точити ляси мені ніхто не забороняє, проте є певна межа, переходити яку не рекомендується.

Оскільки я лише гризу ази нелегкої науки пристосуванства, милі люди з техпідтримки люб’язно погодилися мені допомогти. Тому якщо я раптом зникну з екранів, не лякайтеся: це означає, що я зачепила заборонену тему і повернусь, як тільки зверну на безпечну стежину моди та погоди.

На сьогодні у мене була запланована екскурсія житловими районами так званого «вищого середнього класу». З палацу мене не випустили, мотивуючи це поганою погодою. Плюс сімнадцять, слабкий вітер і дрібний дощ – це негода? У провінції НанРан плюс три та мокрий сніг означають літо!

Ну гаразд, не можна – отже, не можна. Як зауважила Лисичка Сью, я – яснови… А, екстрасенс, дякую за підказку. Чи не поясните у чому різниця?

Ага, зрозуміло.

Так ось, я залишилась у своїй розкішній спальні, посилання на фотографії буде наприкінці відео, але мій відважний дух вирушив у непросту подорож.

Пам’ятаєте казку про султана, що переодягався простим містянином і ходив столицею, шпигуючи за людьми? На Імодалісі таке не спрацювало б. Тут всюди камери, розпізнавання облич відбувається автоматично, координати підозрілих суб’єктів передаються найближчому поліцейському патрулю.

Якщо правопорушення підтверджено, запис про нього з’являється у особовій справі підданого його величності. Цю справу заводять від народження, вона містить як біографічні дані, так і інформацію про кожну суспільно помітну дію, і теоретично не знищується ніколи.

«Вищий середній клас» – багатії, що сповна користуються всіма благами цивілізації. У них великі будинки, елітний транспорт, брендовий одяг, професійна прислуга, кіборги новітніх моделей, широкі зв’язки та приблизно дев’яностовідсоткова впевненість у завтрашньому дні. Власне, саме це (та й гроші, звичайно ж) відрізняє класи.

Уявіть харчовий ланцюжок, наприклад, Онікса. Візьмемо траву. Її щипають всі, кому не ліньки, в тому числі кролайси, волайси, ведьлайси і самі лайси. Наступний етап – кролайси, якими харчуються волайси, ведьлайси та лайси. Волайси та ведьлайси приблизно на одному рівні й конкурують за ресурси, намагаючись витіснити одне одного. Лайси їдять усе і гризуться між собою. Якби люди не контролювали їхню популяцію, Оніксові було б непереливки.

Так, чоловіче з короною на аватарці, ви маєте рацію. На Імодалісі, як і скрізь, жеруть усіх, але якщо в інших системах рівень пресингу населення приблизно однаковий, то тут декому дістається набагато більше стусанів.

Гаразд, облишмо риторику, поки мені знову не вимкнули галанет. Мій екстрасенсорний дар не дозволяє робити фото, проте ви можете відкрити будь-який місцевий модний журнал і подивитися інтер’єри. Ну чи гляньте популярний фільм на тему «бідна дівчина та мільйонер». На мій непрофесійний погляд, декорації виглядають достовірно.

Із середнім класом, який справді середній, у мене поки що не склалося, бо поблизу палацу його вдень з вогнем не знайдеш. До речі, категорій бідняків на Імодалісі стільки, що загальноприйнятої класифікації не існує. Наприклад, для одних нижчий середній клас – це «фу, голота», для інших – «зажерлися, буржуї». Як тільки матиму більше інформації, то повернуся до цієї теми.

Що ще вам цікаво дізнатися про планету? Напевно, варто торкнутися клімату, рельєфу, тваринного та рослинного світу? Пам’ятаю, я посилала всіх у галанет, але ви не пішли по інформацію, правда ж? Даремно, повірте на слово.

Гей-ей-ей! Люди, повільніше! То від вас анонімного лайка не дочекаєшся, а тут кілька тисяч коментарів за секунду! Чекайте, зараз прогортаю стрічку і знайду найпоширеніше питання.

Ага.

Та невже?! Ви серйозно? Імодаліс майже не зазнав тераформації, його екосистеми унікальні, про них щороку знімають десятки наукових фільмів, а вам хочеться почути про добір наречених?

Гаразд. Так-так, ви не помилились. Через кілька хвилин поговоримо про бали і сукні, а поки…

Стоп! Жодних обурень. Безкоштовний сир тільки в мишоловці, тому спочатку я розповім про «співучі зірки» – рідкісне і неймовірно красиве явище на острові Тікоміта.

Пізньої весни мільйони світлячків-ендеміків виповзають із затишних місць, щоб знайти пару. Самки вибирають найяскравіших самців, тому кавалерам доводиться роздуватися мало не вдвічі, при цьому хітинові лусочки, що покривають їхнє тіло, видають тонкий звук. Довго у такому стані самець перебувати не може, і в якийсь момент різко «видихає», створюючи нижчий звук. Не скажу, що це дуже приємний спів, але місцеві жителі вважають його романтичним і святкують тиждень «співучих зірок» гулянками на природі.

Останніми роками популяція світлячків, які насправді не світлячки, а весняні імолюціуси, різко збільшилася. Це пов’язано з поширенням на острові Тікоміта ГМО-шної рослини, що виводилась як суперпоживна культура, а стала безсмертним бур’яном.