РОЗДІЛ 2.1. Матіса Лью

/З відеоблогу Коте Ріни/

І знову привіт!

Маю три новини. Добра полягає в тому, що кількість моїх відстежувачів наближається до круглого числа, і це дуже приємно. Нейтральна – камера-страз і мікрофон-сережка працюють чудово, дякую постійній коментаторці Лисичці Сью за подарунок. Але є ще й третя новина. З одного боку, вона обіцяє шалені продажі роману «Я – бляшанка», та з іншого…

Маю зізнатися: мене викрали.

Це сталося на очах цілої юрби, тому заглиблюватись у деталі не буду. Впевнена, в галанеті вже гуляє відео, на якому в мене тицяють бластером і під захоплені крики натовпу відводять у флаєр без розпізнавальних знаків. Так, схожою сценою завершилася моя книга, і так, другий том з’явиться у книгарнях через півтора місяці. До речі, на передзамовлення діє знижка.

Але повернімось до викрадення.

Мене тримають у сучасному особняку, розташованому приблизно за дві години польоту на схід від центру міста. Годують добре. Дозволяють грати у комп’ютерні ігри. Планшет забрали, але камеру не помітили, що досить дивно.

Ну гаразд, дуже дивно! На місці викрадачів…

Неважливо. Вважатиму це подарунком долі.

Досі я мала справу лише з кіборгами. Їх тут щонайменше сім: чотири бойові моделі РІК-33, прибиральниця АСЯ-11, незрозумілий модифікант-кухар (здається, перепрошитий секретар ФІЛ-7) та старий МАРК-1, дуже бюджетний кібер з інтим-сфери, якого перекваліфікували на посаду двірника та садівника.

Незважаючи на високу концентрацію кіборгів, електронна техніка в садибі неякісна. Сигналізація ніяка, камер немає (ну, це зрозуміло – злочинці не хочуть записувати компромат на себе ж), холодильнику місце в музеї, апарат кормосумішей переробляє будь-яку субстанцію, бо фільтри давно стерлися.

Зате навколо будинку розкинувся чудовий сад. Аліанські пальми якраз починають цвісти, і я рада побачити їх наживо. А ось рорайнські оливкові дерева гинуть від жука-листоїда, проте МАРК у цьому не розбирається і замість пестицидів пхає рослинам добрива.

Спочатку я збиралася надурити РІКів і втекти. Вибратися з приміщення неважко, проте периметр садиби добре захищено. Триметрова стіна з колючим дротом і паралізаторами мені не по зубах.

Якщо хтось впізнає це місце, викличте, будь ласка, поліцію. Найближчим часом мене планують перевезти. Куди – гадки не маю. Тобто для початку я вирушу до приватного сектору космопорту, а там побачимо. Думаю, скоро мені вдасться дізнатися більше про місце призначення і поділитися інформацією.

На жаль, камера працює в автономному режимі і я не бачу коментарі. А вона взагалі працює? Ну, надія вмирає останньою.

Половина з вас звинувачує мене в афері, чи не так? Піар – двигун торгівлі, я маю рацію? Думайте що хочете, ми з тупицею-МАРКом шлемо всім скептикам палкий привіт!

А тим, хто щиро мені співчуває і місця собі не знаходить від хвилювання, раджу перечитати другу половину сьомого розділу мого роману. Те, що там написано, правда. Ось майже чотири роки я…. Емм… Кхм… Ага. Я практикую магічні вчення стародавньої Землі і далеко просунулась у цій дивовижній справі. Телекінез, ясновидіння, перебування у двох місцях одночасно, читання думок, передбачення тощо – лише вершина айсберга.

Підписуйтесь на мій канал, щоб взяти участь у пригоді тисячоліття! Що переможе: магія докосмічної епохи чи передові технології? Не пропустіть репортажі з гущі подій.

Нагадаю: дія знижки на «Я – бляшанка» скоро закінчиться. Не проґавте свій шанс.

А тепер я замовкаю, бо самі бачите: на горизонті з’явився тямущий ФІЛ. Трансляція відновиться за першої зручної нагоди – якщо, звичайно, камеру не відберуть і вона дійсно підзарядиться від сонячної батареї. Сподіваюся, реклама не брехала.

Семе, якщо ти це чуєш, не хвилюйся – зі мною все гаразд. Сам знаєш, особисто у мене завжди є запасний вихід. І пам’ятай про план Б! Вибач, я тебе добряче підвела, але обіцяю все виправити.

Не шукай мене, ясно? Я серйозно. Тобі не треба лізти у цю справу. Не лізь, зрозумів? Трясця, я не жартую! Не смій розривати контракти! Займайся доставкою!

Семе, якщо поїдеш за мною, я уб’ю тебе особисто.

О, ФІЛ поруч.

Усім добра!