1.3

«А нічого, що оновлюватись довелося після того, як «Зірницю» проапгрейдила Катя? Ще й ти збираєшся лізти в систему?» – ліниво пискнув здоровий глузд.

Але сенс до нього дослухатися? За останні місяці Сем усвідомив просте правило: удача любить диваків.

Він спустився в трюм і вивів назовні невеликий двомісний флаєр із помітними вм’ятинами на правому боці. Цей мотлох «Каселоні» подарували грабіжники, що одного разу помилилися адресою. Драпали вони швидко, з претензіями не повернулись, а замінити ідентифікаційну панель флаєра на чесно куплену за шоколадку у якогось сміттяра виявилося легкою справою.

Сем перевірив налаштування безпеки і з сумнівом покосився на табличку «Ведеться спостереження», прибиту до бетонного стовпа, що символічно відокремлював сектор транспортників від пасажирських зорельотів. Поблизу не було видно ні камер, ні сенсорів.

– «Заро», доповідай про все і перекидай запити від офіційних осіб мені на планшет без затримок. Ну і ну! Одна отупіла, а друга забула, що за дві години у нас комісія з відльоту. Наче без цього проблем мало!

Поблизу стояли масивні тягачі й легкі прогулянкові яхти, пошарпані космомаршрутки й нові гоночні зорельоти. Сем кинув швидкий погляд на «Каселону», мимоволі порівнюючи її з сусідами. Ну що за доля така? І тут все не як у людей.

У технічному плані його корабель – звичайна маршрутка класу Ель, але пасажирів Сем перевозив дуже рідко. Після геройств на Оніксі йому повернули доповнення до прав, що дозволяло транспортування розумних істот, проте він віддавав перевагу вантажам. Із ними проблем менше. Вони не ниють, не сваряться і не розмахують зброєю.

Проте клас Ель зобов’язував зореліт мати на борту техніка-механіка і медика. За обидві ліцензії відповідала Катя: її зв’язки у близькому до злочинного світі гарантували якісні документи на будь-який смак. На околичних планетах проблем із цим не було, а ось Мебіс влаштував неприємний сюрприз – обов’язкову атестацію екіпажів пасажирських кораблів.

Сем заліз у флаєр і ще раз спробував зв’язатися з напарницею. Треба ж їй зникнути саме зараз, коли до вильоту залишилося менше доби! Комісія вимагає пунктуальності, а переатестацію можуть призначити й через місяць.

– Та що ж ти робиш? – Сем відкрив навігатор і ввів маршрут. – Зазвичай схиблена на графіках, а коли це реально треба, тікаєш від відповідальності…

Мотор заглох (ну як завжди…) і вдруге завівся не відразу. Поки Сем із ним розбирався, а екіпаж сусіднього транспортника детально коментував цей процес і давав непрохані поради на кшталт «не треба брати рорайнське, це мотлох, он на Аріадні справжня якість на віки», на парковку влетіли кілька флаєрів із мигалками.

«Як усі сполошилися через принцесу!» – але поліцейських цікавила не багатостраждальна Аофанія.

Без особливого співчуття вони повідомили, що Коте Ріну, штатного техніка-механіка і бортового медика «Каселони», було викрадено пів години тому групою невідомих осіб, імовірно кіборгів. Які у шановного Олександра Райса міркування з цього приводу? Чи є вимоги викупу?

Дзенькнув планшет.

«Семе, зі мною все добре, не турбуйся», – надійшло повідомлення з незнайомої адреси.

«Не вір нікому. Місцевій поліції теж. Вони або ідіоти, або причетні», – додалося друге.

«Ненавиджу таке», – відкрилося третє.

«Впевнена, це Імодаліс. Не треба поліції!» – четверте рясніло знаками оклику.

«Я серйозно. Почнеш співпрацювати – доведеться розкрити мою маленьку скандальну таємницю, а нам обом це ні до чого. Хочу по-тихому розібратися, що відбувається. Не шукай мене, я впораюся сама. Вони заплатять, ким би не були», – благало п’яте.

– Ось як відчував, що цим усе закінчиться! – сердито вигукнув Сем, забувши про сторонніх слухачів.

Літній поліцейський, що привіз неприємну новину, флегматично запевнив: усе тільки починається.

«Ні, не починається! Більше жодних сумнівних справ. Знайду цю ненормальну, вправлю їй мізки, і на тому все», – вирішив для себе Сем, не поспішаючи, проте, бути відвертим із представниками закону. На задвірках свідомості промайнула думка про те, що Катя ніби передбачала щось таке й кілька днів тому навіть розмірковувала про «План Б» на випадок, якщо доведеться піднімати «Каселону» без неї.

«Нізащо», – Сем терпляче слухав поліцейського і в глибині душі вагався. Чхати він хотів на «вони заплатять», але Катя надто засмучена онікськими штрафами і може наробити дурниць.

– …кажуть, ціла банда орудує, навіть Чорнокрилого Садівника віднадили. Викуп не вимагають – продають дуреп багатіям у підпільні гареми, – перемовлялися власники інших зорельотів, що зійшлися до «Каселони» як на безкоштовну виставу. – Того тижня між Оніксом-1 і Рорайною труп виловили. Три місяці у розшуку була, і врешті знайшлася.

– Що плануєте? – спитав поліцейський, важко дихаючи від спеки і з кислою міною прислухаючись до чужих розмов.

Сем відповів, що уявлення не має, подивиться за обставинами, хоча насправді вже визначився з вибором. «Каселона» була для нього всім, Катя – частиною «Каселони». Розмірковувати не мало сенсу – Сем знав, що повинен робити.