1.2

Першу половину завдання бортовий комп’ютер виконав негайно. З’ясувалося, що на Мебісі справді зникла Аофанія Іоська, чистокровна принцеса з Інтоени. Вона прибула в систему, щоб покращити здоров’я та зовнішні дані перед якимось добором наречених, який проводить король Імодалісу. Після масштабної пластики принцеса щезла у невідомому напрямку.

Владі Мебіса начхати і на неї, і на його величність Іможена, але шляхи дипломатії дивні й заплутані, тому місцевим держслужбам наказано пильнувати вдень і вночі.

До речі, за останній місяць Аофанія втікала двічі, і щоразу її знаходили через кілька годин. Теперішня втеча триває майже сім днів. Поліція визнала, що у принцеси мізків не вистачить ховатися так довго, і почала опрацьовувати версію щодо викрадення. Часи неспокійні, кровожерний Чорнокрилий Садівник нападає дедалі частіше…

– «Заро», я чогось не знаю? – здивувався Сем. – Це що ще за чудо з пір’ям?

Комп’ютер сповільнився, потім видав гору дописів про якогось місцевого маніяка, що то вбиває, то викрадає, то спочатку викрадає, а потім убиває. Іноді, як не дивно, обходиться і без смертей, але на місці злочину завжди залишається чорне перо невідомого, ймовірно генетично модифікованого птаха.

– А так буває? Душить, розбиває голови, викидає живцем у відкритий космос чи залишає біля лікарні без подряпини… Хм. – З погляду Сема, що ґрунтувався насамперед на детективах, маніяки мали б поводитися не настільки різноманітно. – Гаразд, досить. За тим, хто називає себе «чорнокрилим», психлікарня плаче, а не в’язниця. Що з принцесою?

Викуп ніхто не вимагав, проте інші претендентки на місце королеви у своїх соцмережах бурхливо раділи зменшенню конкуренції. Справу роздмухали, назрівав міжсистемний скандал. Мебісу довелося сприйняти все це серйозно й організувати перевірку транспортних вузлів, насамперед – космопортів.

– Серйозно, аякже… – пробурмотів Сем і викинув Аофанію з голови. – Згортай ці дурниці, «Заро». Що там з Ко… з Катею?

З Катею, яка за офіційними документами Коте Ріна, але ще недавно відгукувалася на Котю, а до цього – на кілька інших, невідомих Сему імен, він співпрацював майже пів року. Здавалося б, цього достатньо, щоб звикнути до людини і називати її справжнім ім’ям, проте Сем досі іноді (та постійно, схоже?) забувався і бентежив як клієнтів, так і бортовий комп’ютер.

– Катя роздає автографи у супермаркеті «Щасливий Мебіс», – відрапортувала «Зірниця». – Повернеться за п’ять годин. Її нібито автобіографічний роман «Я – бляшанка» став бестселером місяця, хоча аналіз показує, що дев’яносто п’ять відсотків поданої в ньому інформації не відповідає дійсності і суперечить законам фізики.

Ще б пак! На думку Сема, Катя потайливіша, ніж він сам. Як тільки щось іде не так, вона ховається під маскою вигаданого персонажа, і виколупати її звідти, змусити виявити реальне ставлення до світу дуже непросто. А віднедавна ситуація ще погіршилася.

Через скрупульозних репортерів Мебіса Катя несподівано стала скандальною знаменитістю, причому найголосніше її кримінальним минулим обурювався Онікс – той самий, що раніше співав «Каселоні» дифірамби за багато різних добрих і абсолютно безплатних справ.

Щоб зняти звинувачення у підробці документів та уникнути екстрадиції, знадобилися гроші. Це повністю спустошило рахунки корабля. Лізти в борги ні Сем, ні Катя не збиралися, тому сприйняли оплачуваний інтерес ЗМІ як спосіб протриматися на плаву до наступного рейсу. Якась журналістка навіть запропонувала написати про «Каселону» книгу! Щоправда, далі розмов вона не пішла, проте ідея звучала непогано.

Катя адаптувала щоденник, який вела останні п’ять років, до реалій нинішніх часів, прибрала з нього свою особистість і зробила героїнею тієї історії близьку сучасникам дівчину. Щедро приперчила це все бойовиком і романтикою, додала теорію змови, шпигунські ігри та багато двозначностей. У фінал втиснула кілька дорослих сцен, але їх Сем оцінити не зміг. Напарниця попередила: вона довіряє йому і навіть дозволила прочитати справжній щоденник, проте якщо Сем відкриє виданий опус, співпраці кінець.

Слів на вітер Катя не кидала, та й Сем не настільки жадав долучитися до прекрасного, щоб випробовувати її терпіння. Досить і того, що транслювали на місцевих каналах. «Особливий погляд на світ, книга – як ковток свіжого повітря, можна розбирати на цитати» і таке інше бла-бла-бла. Катю це дратувало.

– «Заро», зв’яжися з нею.

– Неможливо. – Динаміки «Каселони», незважаючи на вартісний ремонт, знову хрипіли. – Катя заборонила переривати цирк.

– Що?!

– Точне формулювання: «Не заважай мені, нехай цей цирк закінчиться швидше». За приблизними розрахунками та аналізом загальнодоступних даних із камер відеоспостереження, черга за автографами вичерпається через п’ять з половиною годин, але супермаркет закриється через чотири, тому є сенс вважати…

– Досить, – обірвав Сем, поправляючи медичний браслет (ну от нащо Каті знову ці експерименти?!), що вічно намагався аж вгризтися в руку задля точніших вимірів і формування кращої статистики. – Чорт, після оновлення ти сама на себе не схожа. Треба зробити відкат системи…

– Продуктивність погіршиться на двадцять два цілих, шість десятих відсотка.

– Дуже сумніваюсь. Ану згадуй, у кого пріоритетний рівень доступу, і швидко викликай цю безсовісну бляшанку!