Розділ 1.1. Монстр

/Текстовий блог Ка Ріни/

Привіт! Вітання! Салют! Шурушушуша, як кажуть на Піку Страху!

Мені дуже приємно, що після Імодалісу зі мною та з «Каселоною» залишилися аж вісімдесят п'ять активних відстежувачів.

Ні-ні-ні, не дивіться на ті числа з дев'ятьма нулями в моєму профілі. Вони лише означають кількість користувачів, які втратили інтерес до каналу настільки, що забули навіть від нього відписатися.

Насправді нас зовсім небагато, бо, підозрюю, теми «Як не здохнути, якщо на вас упав лайс» або «Як не здохнути, якщо на вас напала олевія» аудиторію розчарували.

Що ж, для найстійкіших я підготувала справжню сенсацію. Готуйтеся, буде багато тексту та картинок.

Увага! Контент містить сцени жорстокого поводження з комп'ютером, знущання зі здорового глузду і дуже відверті кадри реального життя на чесно зароблені гроші.

Тож уперед.

Одного ранку я прокинулася з думкою про те, що все нарешті налагодилось.

У мене є дім, і це тісне глюкнуте корито я не проміняю ні на гоночну яхту, ні на палац, хоча якщо хтось раптом захоче їх запропонувати, не соромтеся, будь ласка.

Є Сем. Він, щоправда, цього поки що не знає, але вже починає потроху здогадуватись.

Є лайс. Його вдалося посадити на дієту і врятувати стандартні дверні отвори, що не може не тішити.

Є м'ясний синтезатор, і я готова записати його в ТОП-10 найгуманніших винаходів людства.

Є довічний запас шоколаду з нескінченним терміном придатності та невелика грядка олевії.

Є кролик – пухнасте породження пекла і єдине, що нагадує мені про колишнє життя; і є маленька тиха ГМО-качка з непривітних асіанських боліт, також відома як кукрунандра живоїдна модифікована, унікальний вид з неймовірною здатністю до адаптації. Вона поки успішно приховує свою таємну сутність, і це добре, вистачить часу підготуватися до неприємних сюрпризів.

Є друзі, є знайомі на всі випадки життя, є навіть вороги, про яких не соромно розповісти!

Але чогось не вистачало…

Може, кави?

Треба було почати з неї. Раптом вона прояснила б мої думки, і я не запропонувала б Сему включити кіборга?

Сумніваюсь. Таймер почав цокати в той момент, коли передове досягнення кей-індустрії потрапило на корабель. Детонація була питанням часу.

Втім, хай він сам розповідає.

Та не Сем!

Наш чортів кібер, що виявився справжнісіньким котом у мішку, якщо хоч хтось у цій реальності розуміє, про що йдеться.

***

/РІК/

Вперше я відчув, що зі мною щось негаразд, на дев'яностий день після ввімкнення. До цього я був звичайним кіборгом моделі РІК-37: без збоїв пройшов усі заводські тестування, провів у режимі очікування понад місяць, став штатним обладнанням космічного зорельоту класу «Ель» під назвою «Каселона» й ефективно виконував свої обов'язки рівно до моменту, коли на борту з'явилася найжахливіша істота у Всесвіті.

Це стало несподіванкою.

Мої бази даних всеосяжні, за наявності найслабшого галанету я можу отримати будь-яку загальнодоступну інформацію, самонавчання споживає десять відсотків продуктивності. Я підготовлений до всього, зокрема до ворожої біоінвазії, аномальних зон, космопіратства і наявності на кораблі дітей.

Незважаючи на малі розміри та нульову стратегічну значущість для Галактичного Союзу, «Каселона» виявилася саме тим місцем, де став у пригоді весь оновлений і доповнений функціонал тридцять сьомої моделі спеціального призначення з розширеними можливостями.

У мене немає конкретного господаря, і це одна з причин того, що мені не урізали вищезгадані «можливості». Судячи з поведінки капітана (таких кіборгоненависників годі й шукати!), він би вважав за краще, щоб я взагалі не рухався і перебував по той бік шлюзу, бажано за десятки світлових років від «Каселони».

Я вважаюсь частиною корабля і належу на третину Ка Ріні та на дві третини – Олександру Райсу. Чомусь у моїй долі панує «третина», тому аналітика показує: утилізація мені не загрожує.

Я виконував функції саморобного робоприбиральника, який знову зламався і якого я міг би полагодити за три секунди. Найближчим часом на мене збиралися покласти обов'язки вантажника, що було аж на пів відсотка ефективнішим використанням РІКа-37. Упевнений, якось мені дозволили б брати участь у ремонтних роботах або займатися приготуванням їжі. Я з нетерпінням чекав нагоди продемонструвати впертому тупуватому капітанові переваги кіберіндустрії, нехай і в настільки примітивних умовах.

На цьому наполягали численні рекламні блоки програмного забезпечення. Вони регулярно відправляли мені нагадування, чим дещо сповільнювали швидкість реакцій і знижували продуктивність. Для допитливого штучного інтелекту (мене) це миготіння було значним стресовим фактором і негативно впливало на систему загалом.

Але зустріч із чудовиськом скинула стовпчик потенційного прогресу до нульового значення. Навіть Ка Ріна, яка також відгукується на Ка-тю (Ка – її задокументоване ім'я, -тя – зменшувальний суфікс приморського діалекту мови інсектоїдів із Піка Страху, до яких вона проявляє нездоровий як для гуманоїда інтерес) і всюди шукає небезпечні пригоди на свої апетитні форми, помітила мій збій і наказала мені йти в каюту.