Глава 12

Повернувшись з роботи Пом попрямував до Сунички. Вона вчора не прийшла до них в гості і тому Пом і його мама переживали чи щось не трапилося з нею.

   —Суничко!Де ти?-закричав Пом зайшовши до будинку Сунички.

   —Я тут, Пом!Не кричи!-донеслося з дитячої кімнати до Пома.

  —Що сталося?-зайшовши до дитячої спитав Пом.

  —М'ята захворіла. Ніяк не можу збити температуру. Пом, нам треба вийти.

  Вони пройшли до кухні. Суничка присіла на стілець і подивилася благальними очима на Пома.

  —Що сталося, Суничко?-стривожився Пом.

   —Без квітів бузини температура не зібється. Кук погодився піти набрати її, але ти знаєш вона находиться біля будинку людей. Благаю тебе Пом піди з ним. Я хочу знати, що він дійде туди. Я тільки на тебе можу покластися.

  —Звичайно, Суничко. Я все зроблю для своєї племінниці.

  Вони з Куком вирушили тієї ж ночі. Пом взяв все необхідне для походу, він навіть не забув шаблю, яка залишилася після пригоди з кротами. Вони вирішили не влаштовувати привал, щоб бистріше принести бузину і вилікувати М'яту.

   Коли вони проходили через сад, то почули дивне шарудіння біля органічного мусора. Вони побачили силует собаки, але на їх вдачу вона теж їх побачила. Вона почала повільно підходити до них і гарчати. Пом не розгубився, він повільно дістав шаблю і коли собака підійшла поблище він встромив її в лапу. Собака заскавчала і втекла.

  Тільки під ранок вони дійшли до бузини. Швидко позривав квітки, вони побігли до пагорба. Суничка зварила з бузини чай і він збив температуру. Вже через кілька днів хвороба відійшла і М'ята почала гратися з іншими дітьми в великому коридорі.