Глава 11

Цього літа Пом працював збирачем фруктів, йому так сподобалася ця професія, що він хотів працювати збирачем до кінця життя. Як ви знаєте збирачі фруктів виходять на роботу дуже пізно в ночі. Тому в день Пом байдикував, а ось його батько який працював збирачем городини в день працював, тому останнього часу вони майже не бачилися.

       Сходивши в гості до свого брата Огі, який нещодавно одружився Пом повертався додому на вечерю.

   —Ну що як там Огі?Його дружина добре його годує?-засміялася мама.

   До одруження Огі був худенький як огірочок але після почав поправлятися.

    —Так вже занадто добре, скоро він буде як батько!-засміявся Пом.

  Батько Пома дуже любив попоїсти тому в свої роки він був схожий на спілий помідор.  

   —А тато скоро прийде?Бо вже скоро вечеря!

   —Я незнаю чому він затримується, бо вже повинен прийти.

   Але батько так і не повернувся. Після обіду до них прийшов старійшина.

   —Пом, можна тебе на хвилинку, -покликав на коридор Пома старійшина, -Розумієш, мені важко про це говорити. Але хтось повинен вам цю страшну новину повідомити. Твій батько був гарним чоловіком, але. . . я не розумію, як це могло статися. . . але коли він збирав кукурудзу він не втримався і впав. . . Мені дуже шкода.

    —Ви хочете сказати, що він розбився?

   —Так, він не вижив. Я подумав, що твоїй сім'ї краще це дізнатися від когось близького. Я думаю, що ти краще повідомиш їм цю новину.

  —Так, я повідомлю їм.

   Коли найстарший з Картопляників пішов, Пом все ще стояв в коридорі і неміг повірити, що його батько  помер. Коли Пом врешті решт зайшов до будинку, він побачив стривожену матір.

    —Що сталося?-спитала мама, при цьому її руки тремтіли.

   —Мамо. . . мені дуже шкода. . . але тато не прийде на вечерю.

   —О, ні!Ні, ні!-закричала вона.

     Вона все зрозуміла, що сталося з її чоловіком. Тому щоб Пом не бачив її сліз, замкнулася в спальні. Але Пом все одно чув як вона плаче. Він зрозумів, що на його плечі впала відповідальність все розказати своєму братові і сестрі. Крім нього це більше ніхто не може зробити. Спочатку він пішов до свого брата Огі. Огі був на кухні і допомагав своїй дружині прибирати зі столу.

    —Огі, сядь будь ласка, -сказавши це Пом опустився на стілець.

    —Що сталося?Ти чимось засмучений?

   —Наш батько. . . він був гарним збирачем. . . але сьогодні, коли збирав кукурудзу. . . він не втримався і впав.

   —З ним все гаразд?Він щось зламав?

    —Я незнаю. Мені тільки сказали, що він більше не прийде додому.

      Огі закрив руками обличчя і заплакав. Його почали всі втішати. Втішивши брата Пом пішов повідомляти жахливу новину Суничці.

    Ввечері коли вже почало сідати сонце, Пом і його сім'я пішли до кукурудзи. Їм старійшина не дозволив виходити з пагорба і навіть відмовився казати, де помер їхній батько і чоловік. Вони цю кукурудзу відразу помітили, її листя з однієї сторони поламані і внизу біля коріння невеличка ямка. Всі плакали, тільки один Пом не міг видавати із себе жодної сльози. Побувши трохи біля тієї кукурудзи, вони вже зібралися йти.

   —Пом, мама вже хоче йти звідси, -тронувши Пома за плече сказав Огі, -ми всі також йдемо. Ти з нами?

  —Ні, я ще тут побуду.

  Тільки коли всі пішли, у Пома з очей полилися сльози. Після цього випадку Пом змінив професію на вчителя.