Глава 9

Взимку ніхто не працює з Картопляників, крім збирачів роси але тепер вони не зберають росу. Вони збирають сніг, який потім стає водою. Картопляники взимку люблять ходити один до одного в гості так вони веселяться.

   Пом сидів на кухні у Кука з Суничкою.

   —Так, що Пом ти захотів знову працювати збирачем роси?-запитала Суничка.

   —Я тільки взимку буду працювати збирачем снігу. -пояснив Пом.

    —Ви тепер називаєтеся збирачами снігу?-запитав Кук.

    —Так, але тільки взимку, як тільки сніг розтане ми знову будемо збирачами роси.

   Можливо вони б і далі розмовляли про збирачів, як би нетріск який доносився зі спальні. Пому стало цікаво, що це тріщить, але він навіть не встиг стати зі стільця як стеля в спальні впала і зробила велику дірку.

   —О, ні наша спальня!-закричала Суничка.

   —Треба швидко забиратися звідси поки щось інше не впало, -скамандував Пом.

  Вони вибігли з дому але крім стелі нічого більше не впало. Трошки пізніше старійшина прийшов подивитися на диру.

   —Хм, я думаю стеля впала тому що було багато снігу, і вона його не витримала, -підсумував він, -треба щоб хтось сходив в ліс і назбирав деревини, краще було б тирса. І треба це зробити як найшвидше щоб хижаки не помітили цю диру.

  Ліс знаходився дуже далеко від пагорба Картопляників, а й ще середина зими не дуже легко дійти до лісу і не загинути. В ліс погодилися піти Пом, Огі, їхній батько та Кук. Одягнувшись по тепліше  і взявши тільки саме необхідне вони відправилися в дорогу.

    —Ну, що хлопчики готові до справжніх пригод?-спитав батько.

   —Так, так, так, -вигукували хлопці.

    Вони відправилися до лісу як тільки посвітлішало. Як ви знаєте в зимку дуже швидко темніє, вони ще не пройшли половини шляху, як сонце кудись зникло.

    —Так, хлопці не зупиняйтеся треба пройти хоча б половину шляху, а тоді вже зробимо привал, -сказав батько.

   Привал вони зробили вже коли зовсім нічого не було видно, навіть кінчик свого носа. Розпалили вогнище і поставили свої палатки. Біля вогнища вони чергували по черзі спочатку був Огі, а вже під ранок Пом.

      Вже почало проявлятися сонце із за горизонту і Пом з полегшенням зітхнув, що сьогонішня ніч пройшла без пригод. Він почав варити картоплю на сніданок, як йому в спину почав хтось дихати. Пом обережно обернувся і побачив, що на нього дивиться лисиця. Він вже думав, що це його кінець. Але потім згадав, що його сім'я зараз спить в палатці, а отже якщо лисиця його з'їсть, то вона і інших теж з'їсть. Тому Пом схватив картоплю, яка вже варилася  вказані і кинув її. Лисиця повернула свою голову туди куди впала картопля, а потім підбігла до того місця і почала обнюховати його. А ще пізніше вона стрибнула в сніг і дістала з нього мишу. Подивившися на Пома вона побігла в ліс. Тільки коли лисиця пішла, Пом помітив що його рука пульсировала із за опіка. Він засунув її в сніг.

    Дійшовши до лісу вони дуже зраділи тому що там було багато маленьких гілок і саме головніше була тирса. Набравши це все в рюкзаки вони повернулися додому.

      Стеля була готова вже через два дні і як старійшина сказав, що вона більше не зруйнується.