Глава 6

Пом довго не затримався і на професії збирача городини. Тепер він захотів стати збирачем ягід.

   —Мамо, тато я хочу стати збирачем ягід, -повідомив Пом після обіду.

   —Ох, сину ти змінюєш професії, як лускаєш насіння, -сказав батько прибираючи посуд зі столу.

  —Це ж класно тепер ми будемо разом ходити на роботу-зраділа Суничка. -Ти ж знав, що збирачі лікувальних трав, ягід і фруктів йдуть в сад всі разом.

    —Да, сестричко тепер я дізнаюся що ви там збираєте в саду.

        Всі збирачі ягід, фруктів та лікувальних трав йдуть на роботу дуже пізно в ночі, щоб їх не  бачили люди. Вони вирушають в дорогу пізно в ночі, роблять привал біля саду, а потім коли сонце тільки встане збирають фрукти, ягоди та лікувальні трави і все це несуть додому і це вони  встигають поки люди не прокинулися.

    Ось Пом і сестра Суничка та й інші збирачі зібрали великі рюкзаки в яких лежало все необхідне для такої далекої дороги.

    —Ну, що готовий салага?-засміялась Суничка несучи свій важкий рюкзак.

   Вони йшли шеренгою в цілковитій темряві, тільки у першого і останього Картопляника були факела, але це тільки для того щоб відганняти хижаків. Ось вони дійшли до першого дерева це була яблуня. Самий найстарший і самий досвідчений збирач сказав влаштувати привал на цьому дереві.

  —Я буду тут стояти і відганятиму хижаків, а ви піднімайтеся на дерево влаштовуйте привал. Розгортайте висячіпалатки. -скомандував він.

  Коли Картопляники тільки почали розгортати висячіпалатки. З кущів малини почулося якесь стране шипіння.

   —О, ні це їжак, -закричав якийсь Картопляник, -забирайте Яблуко!

  Але вже було пізно їжак підійшов до дерева, він дивився прямо в очі самому досвідченому зі збирачів якого звали Яблуко, але той теж не хотів програва в цій грі«Хто, кого передивиться». Тому він скомандував свої підопічним:

    —Я його відведу звідси подалі, а ви гасіть факела тому що його привертають їхнє світло.

     Ніхто не встиг нічого сказати як Яблуко зірвався зі свого місця і не відводячи від їжа очей побіг кудись в далечину. Яблуко так і не повернувсяі як і їжак. Всі Картопляники спали в своїх висячихпалатках крім одного цим Картопляником був Пом.

     Коли хтось з людей прокинувся б, коли сонце тільки починало вставати і пішов в сад подивитися на першу яблуню яка росла біля города, то побачив би цікаву картину. На нижніх гілках висіли маленькі схожі на іграшкові палатки, а на гілках ходили такіж маленькі люди. Але на щастя, а може і нажаль ніхто з людей до цього не додумався.

    У всіх Картопляників настрій якийсь був не робочий, мабуть тому що Яблуко так і не вернувся. Всім він був як брат, друг, наставник його всі любили і ніхто не міг повірити, що він помер, всі так чекали коли він повернеться і почне всіх організовувати до роботи. Але працювати треба було, тому всі пішли збирати врожай.

    —Пс, Суничко, -покликав Суничку Пом.

     —Пом?А ти що не повинен збирати ягоди?-здивувалась Суничка.

     —Вони якось і без мене справляться. -відмахнувся він. -Я ось що хотів сказати ти думаєш він дивився їжаку в очі тому що боявся його?

   —Я думаю, він дивився йому в очі тому що не боявся, він хотів сказати  цим те що його повині боятися.

   —Я теж не хочу здаватися перед смертю, я теж хочу це сказати їй, -вирішив Пом.

   —О, Пом ти мій дурнень братик я сподіваюся, що це не скоро буде. Але коли сметь прийде за тобою ти їй це скажеш.

   —Ти думаєш я буду таким же сміливим як Яблуко?

     —Я знаю. -обійнявши брата сказала Суничка. -А тепер йди допомагай збирачам ягід, а то я бачу без тебе вони не можуть справитися.

     І Пом пішов збирати полуницю. Сьогодні збирачі побили свій рекорд по збиранню фруктів, ягід та лікувальних трав, і вони присвятили його найхоробрішому збирачеві Яблуку.