Глава 5

Через рік роботи збирачем роси Пом захотів змінити професію. Але щоб змінити її треба було йти до старійшини. Але він не дуже по товаришував з новим старійшиним, тому не подобалося те що всі хто захоче може змінювати професію. Але Пом все таки наважився піти до нього.

   —Добрий день, -всміхнувся Пом коли йому відкрила двері дружина найстаршого Картопляника.

    —О, Пом привіт!Як поживає твоя мама?-спитала дружина найстаршого Картопляника пропускаючи Пома в дім.

   —Дуже добре. Нам дуже сподобався ваш пиріг з картоплею.

   —О, справді?-зніяковіло спитай вона.

   —Да, тато сказав, що ніколи в житті не їв нічого смачнішого за ваш періг. І за цього отримав від мами потиличника.

    Вони засміялися.                           

  —Ти прийшов до мого чоловіка?

  —Да, хочу змінити професію.

  —Добре тоді проходь він на кухні.

   Пом пішов на кухню з  дружиною старійшини яка стала біля мийки і почала мити посуду.

   —Добрий день, старійшина, -привітався Пом.

  Старійшина підняв свої важкі брови щоб подивитися хто прийшов до нього в гості. І тяжко зітхнув коли побачив що це Пом.

   —Добрий день, Пом. Що ти хотів?-без усякого ентузіазму спитав він.

  —Я б хотів з вашого дозволу змінити професію.

   —Ха!Ти смієшся?Ти ж тільки почав працювати збирачем роси!

   —Я вже працюю ним цілий рік.

    —Цілий рік!А це ти хочеш сказати багато?А ти знаєш скільки я працюю збирачем городини?Я ним працюю цілі п'ятдесят три роки!Ти думаєш це багато працювати стільки на одній професії!Я тобі скажу так–це мало для однієї професії!

   —Любий чого ти кричиш?Ти вже весь покраснів. -закінчивши мити посуд, спитала дружина. -Пом, сонечко, а яку ти вибрав професію?

   —Я б хотів працювати збирачем городини як і ви старійшино!

  —Збирачем городини?Це дуже відповідальна професія, для такого лентюха як ти!-трошки заспокоївшись почав старійшина. -Але я дуже справедливий старійшина так що дам тобі шанс. Може хоч ця професія зробить з тебе чоловіка. Сьогодні вечері біля виходу ми зустрічаємося. Але якщо ти запізнишся ти будеш до кінця життя працювати збирачем роси. Ти мене зрозумів?

   —Да, дякую. Я покажу що ви не дарма довірилися мені.

   Пом вийшов з будинку найстаршого Картопляника дуже щасливий, тому що йому вдалося так легко змінити професію.

     Вечері він самий перший стояв біля виходу. Старійшині це дуже сподобалося, але він був занадто гордий тому нічого не сказав. Старійшина  змусив Пома тягнути тяжкий візок, який був в два раза вищий за нього. Зазвичай його тягнули чоловік четверо, але сьогодні найстарший Картопляник вирішив, що Пом справиться сам.

   Дотягнувши до города візок Пом дуже втомився.

   —Пом збирай  помідори, Морквино збирай огірки. . . -почав роздавати команди старійшина.

   —Старійшино!-погукав Пом. -Я не можу збирати помідори.

    —Чому це?-здивувався найстарший Картопляник.

    —Тому що в візку хтось сидить.

  Старійшина поліз в візок і вивів з нього за вухо маленького хлопчика років дванадцяти.

    —Ай, ай, дідусь перестань, -кричав хлопчик.

   —Як ти туди заліз?Навіщо ти це зробив?Пом!-закричав старійшина. -Пом!Куди ти дивився?

   —Я  на візок, а не в візок. Як я міг побачити хлопчика, коли візок в два рази вищий за мене?

  —Ох, що мені з тобою робити онуче?

  —Дідусю я ж хотів стати як ти збирачем городини!

  —Ти ще за малий  щоб збирати овочі!Скільки раз я це тобі казав, але в тебе в одне вухо влітає, а з іншого вилітає!

  —Я буду тихо себе вести. Будь ласка дозволь мені залишитися!-попросив хлопчик.

   —Ну, добре. Тільки сиди тут нікуди не відходь.