45 Домовина

— Нічого страшного! Скоро злетимо! — заспокійливо гаркнув пілот, коли стало ясно, що розвідник Ерл вичерпав усі можливості стримувати натиск псевдобронів та крабоподібних млинців.

— Ти сам в це віриш? — стиха буркнув Трол Вегер, подумки підраховуючи час, потрібний для готовності до старту. Виходило понад тридцять хвилин.

— Ти краще помовч. Докомандувався. Досить, — в голосі Барка суцільний вінегрет презирства, огиди, зневаги. Краще не сперечатися. Всі в одному човні. Невідомо, попливе він, чи потоне.

Трол зіщулився в кріслі, лаючи себе за слабкість стосовно Мей. Мав переконати, дотиснути психічно, піти ва-банк, зламати волю. Тільки Тінь залежна від енергетичної потужності носія. Трол у цьому відношенні програвав Мей та Норду. З іншими проблем не виникало, проте й рівень захищеності тих людей був значно нижчим. Простіше вбити командорку й синтета, аніж намагатися зробити їх своїми союзниками.

Згадка про суперника навіяла екскомандору нову порцію думок. Погарячкував Трол, давши синтету квиток в один кінець. Прорахувався, як завжди. Нехай би Норд розбирався зі своєю довбаною священною місією. Можливо, щось вигоріло б, а так розвідник ризикував програти багатоходівку, заплановану ще на Землі.

Все склалося погано. Напевно, Всесвіт повстав проти бляклого біологічного втілення мертвості, заважаючи виконати незрозуміло коли й ким вигадане страшне завдання.

Трол Вегер звичайний смертний, внутрішній годинник справно відраховує секунди, додати час неможливо, забуття скоро, а це найстрашніша кара. Вегер готовий знищити перепони, але не може, бо вони сильніші за розвідника та його Тінь.

Другий пілот зненацька вискочив з крісла, кинувши в простір кучеряву лайку.

— Заспокойся! — Барк скоса глянув на Трола. За помічника згодиться, коли в пілота остаточно знесе «дах».

Екскомандор упіймав красномовний погляд, правильно його розшифрував, проте це вже мало другорядне значення: екран показував зловісну картинку оточення «С-12М» крабоподібними істотами. Найпрудкіші присмоктувалися до корпусу та лізли вгору, перевіряючи стан броні.

— Чого треба тим виродкам? — Барк барабанив кістянками по гладенькій поверхні допоміжної панелі-трансформера.

Трол промовчав. Кому цікава його думка? У верхній частині корпусу «С-12М», як і на «Плутоні», є виходи навігаційних сканерів. Вони вразливі до потужних електромагнітних імпульсів, хоча захищені опуклими ковпаками. На Росс 128 вибух реактора дослідницького корабля спричинив збій навігаційної системи човника. Він осліп, а основна операційна система, теж пошкоджена, заблокувала старт. Кепсько. Чого це Трол згадав старе? Гібриди вповні можуть чисто механічним способом вивести ті сканери з ладу. Інтуїція? Аналогія? Передбачення? Тварюки здатні генерувати потужний плазмовий заряд, тому від них всього можна чекати.

Іншим разом екскомандор не впустив би нагоди позбиткуватися з пілота, але тепер, коли фортуна повернулася до людей кормою, волів сидіти тихо.

— Чого мовчиш?! — Барк нервував, але тримався достойно, ховаючи страх.

— Сам наказав тримати рот замкненим, — їдко зауважив Трол.

— То що скажеш? — Барк пропустив повз вуха образливий сарказм.

— Навігаційку спробують зламати. Ті гади побували на «Плутоні». Розібралися. Хай техніки спробують симулювати справність зовнішніх сканерів.

— Діло, — Барк далекий від фанатизму й не збирався ігнорувати свіжу думку остракізмового Трола, котра адекватно пояснювала дії крабоподібних.

— Хіггі, Аррі, терміново продивіться схеми підключення навігаційних приладів та подумайте, як обдурити керівну систему.

— Осліпнемо, — заперечив Хіггі. Його трикутне обличчя набрало виразу обурення.

— Є гіроскопічна система, по ній зорієнтуємося. Нам стартувати треба! Ясно?!

— Ти командир, тобі видніше, — Хіггі комусь давав розпорядження. — Симуляція займе певний час.

— У вас двадцять хвилин!

Обличчя Хіггі перекосила страдницька гримаса: не встигнуть техніки за такий короткий проміжок обдурити штучний інтелект.

— Та хоч спробуйте! — визвірився Барк.

Пісне лице стерлося з екрана.

— Спеціалісти перетворилися на зграю відморожених мух, — пілот спостерігав за метушнею помічника. — Позабували те, що повинні знати обов’язково! — Барк підозріло глянув на Трола. — Розлінувалися, посадові інструкції позабували. Просту симуляцію організувати проблема. Куди ми котимося? — питання чисто риторичне.

— Симуляція проти правил, — нагадав Трол.

— Скажи це псевдобронам. Може послухають. Ми живемо поза правилами… Та сядь, марафонцю, досить! — Барк ухопив другого пілота за руку й силоміць посадовив у крісло. — Ми надто розслабилися, — нарешті до пілота дійшло, що Тролу було начхати на тренування й підтримку екіпажу «Спіки» в тонусі. — Чому так сталося? Здогадуєшся?

— Хочеш винного знайти? Просто ми занадто довго сиділи на Оффі, — примирливо говорив екскомандор.

— І це теж, — змушений погодитися Барк. — Треба було зробити наш режим жорсткішим, — погляд пілота пом’якшав, адже хто заважав людям поміняти спосіб життя, не чекаючи вказівок Трола Вегера? Коли бути абсолютно чесним, то командор займався охоронними справами, а ритм життя, розваги, роботу вибирали самі люди. Втручання сприйняли б як замах на свободу.