29 Старший розвідник Крук

Перш ніж виконати погрозу приєднатися до божевільного Пейна, картограф бажав зустрітися віч-на-віч з Круком. В найгіршому варіанті той відмовить, а в найкращому стане союзником, коли трон Трола похитнеться. А це станеться скоро. Проте один нюанс вносив суттєву поправку: командор мало переймався проблемами бази. Складалося враження, що йому байдуже скільки людей залишиться з ним. Яким чином Трол збирався виправдатися за поразку після повернення на Землю? Багато таємниць приховує розвідник, але психокінетики не витягнуть з мозку Трола нічого цінного. Пробували ще на Землі, одразу після повернення з Каптейна. Отже, в пам’яті Трола, як і в пам’яті Норда, сидить закодована інформація, але дістати її складно.

Щоденник Ларсена під виглядом копій різних дрібних архівних файлів Норд загнав у мережу, а сам зайнявся каталогом «26 квадрат». Доступ відкритий для всіх користувачів, як і решта даних, що стосувалися досліджень Оффи.

Ларсен свої записи викладав з помітками «загальне», «особисте», «перевірка». Вони складали крихітну частину звіту експедиції. Копирсатися в тому евересті даних навряд чи кому спаде на думку. Тим паче коли не знаєш, що саме шукати. Проте в розділі «статистика» стоїть двійка. Два запити. Хто сюди зазирав? Анабіозна дама та біолог Пейн. Запити стосувалися останніх подорожей картографа Ларсена. Натяк стосовно маршруту був у щоденнику, але Пейн – в ті часи при тямі – його не зрозумів.

Норд відкрив запис по двадцять шостому.

Камера знімала з висоти кількох кілометрів. Низькі хмари чіплялися за гвинти дрона, зображення втрачало різкість, часто перемикаючись на ультрафіолетовий діапазон. Ларсен диктував координати, звіряючись з сіткою, а пілот скеровував літальний апарат уздовж уявних ліній, викреслюючи в небі зигзагоподібний маршрут.

Ландшафт фіксувався сканувальною апаратурою, а схематична мапа забарвлювалася гамою кольорів від темно-коричневого до світло-блакитного. Висоти, западини, річки, болота, озера, рослинність, ґрунти, — усе те вкладалося в об’ємний куб графічної інформації з низкою додаткової текстової.

Котловина, діаметром усього два кілометри, позначилася на карті при самому кінці обльоту. Пілот поспішав, бо скоро схований хмарами Глізе 667 С скотиться за обрій на довгі шістдесят годин, а нічні стрімкі птахи пайкери запросто пошкодять гвинти дрона. Ті пернаті винищувачі в погоні за комахами погано слідкують куди летять. Кілька серйозних аварій дронів змусили людей обладнати гвинтокрилі машини захисними сітками, але стало ще гірше, бо пернаті почали пачками застрягати, травмуючи й вбиваючи себе. Найліпшим виходом стала відмова від нічних досліджень, аби не сидіти за тисячу кілометрів од бази, чекаючи на ремонтників.

Ларсен, пересвідчившись, що квадрат повністю закрито, вимкнув сканування й заговорив з пілотом про зміну планів. Капітан Серт організував на іншій півкулі тимчасове поселення, тож для цього потрібно спорядити ще один дослідницький корабель. Картографу є потреба перебиратися на нове місце.

Пілот Айс підрахував тривалість мандрівки квадрокоптером. Виходило близько ста годин. Раціональніше напружити Трола Вегера. На «Плутоні» буде швидше, безпечніше та не доведеться ночувати в лісі. Ларсен погодився з Айсом. Далі розмова потекла крізь дрібниці побуту, музичні уподобання, графік виконаних робіт, надії на скоріше закінчення досліджень, туга за батьківщиною, мрії про повернення в Сонячну систему.

Зображення з камери кисневої маски Ларсена стрибало, гойдалося, різко переміщувалося. Картограф зайнятий розмовою й погано слідкував за навколишнім сутінковим жовто-сіро-червоним пейзажем.

Квадрокоптер зробив плавний розворот на сто сорок градусів і взяв курс на базу.

Бляклий обрій тонув у розірваних навскоси щільних янтарних хмарних полотнищах. Важкі дощові краплі застукотіли по опуклому прозорому пластику кабіни, а через декілька секунд тонни води вдарили по хрестовині дрона.

Підвішена знизу кабіна смикнулася вбік, і пілот Айс голосно сказав усе, що він думає про розбурхану стихію. Ларсен у відповідь позбиткувався з пайкерів, котрі сьогодні змушені сидіти в нірках, тож зіткнення в повітрі малоймовірні, а гвинти будуть цілими. Пілот не поділяв оптимізму картографа, більше турбуючись про блискавки. Пряме влучання в дрон могло на кілька секунд спровокувати спрацювання захисту електромоторів, а це вірне падіння в хащі.

Офіційний запис по квадрату 26, зроблений пів століття тому, закінчився. Нічого особливого. Ларсен відміток і маркерів не поставив, проте в щоденнику картограф вертався до карстової котловини, пізніше названої на честь капітана «Спіки».

— На що я сподівався натрапити? — Норд розгублено обдивився заокруглені стіни, зірчасті світильники. Помилявся картограф. Немає в нього навіть натяку на лігво псевдобронів. Котловина Серта була найбільш вірогідною схованкою, і саме її синтет збирався використати доказом. Прикрий промах. Квадрати двадцять сім та двадцять вісім взагалі випали з досліджень. Ларсен хотів обстежити їх самотужки.

Розгадка десь поруч, просто вона як оманлива сліпота, уникала прямої проєкції на органи зору. Мозок бачив приховане, але підступно мовчав, увагу не акцентував, ніби об’єкт відсутній, хоча насправді він є.

Норд Зейн ще раз передивився шматок відео, пропустивши його через фільтр і зменшивши швидкість наполовину.

Котловина. З висоти вона виглядала світлим кільцем на тлі темного ґрунту. Людському погляду немає за що зачепитися. Розсіяні крихти денного світла вуалювали дрібні деталі.