28 Конфлікт

— У тебе п’ять хвилин, — попередив Трол, прямуючи в свої апартаменти. Поки Норд говоритиме, командор встигне помитися та перевдягнутися.

— Чому так мало? — картограф розраховував на серйозну розмову. Невже Тролу важливіша гульня, аніж безпека бази?

— Мене чекають. Не кожного дня ми здобуваємо таку значущу перемогу, — пихато заявив розвідник.

— Випадковість, — синтет дивувався байдужості Трола. Нормальний командир, дізнавшись про разючі подробиці будови ворогів, одразу шукав би порятунку.

Вони прийшли. Двері під кодуванням. Дві прямокутні світлі кімнати, вузьке тверде ліжко, вікно, захищене товстим пластиком, ніша з комбінезонами й зачинена шафа зі зброєю. Спартанське житло. Незатишне й холодне.

Командор роздягався, уникаючи прямого погляду Норда:

— Випадковості в нашій справі виключені, — розвідник запхав одяг у прозорий пакет і пішов до душової кабінки. — Крук грамотно організував пастку. Ти бачив.

— Вдруге повторити успіх не вдасться.

— Кажи, чого ти хочеш? — Вегеру ніколи гратися у «відгадайки».

— Експедицію.

— Так і знав, — зітхнув Трол. — Один догрався з подорожами, другий туди ж. Ти мені на базі потрібен, — роздратовано говорив чоловік, вмикаючи воду. — У мене в лісі люди пропали.

— Псевдоброни повернуться. Вони помстяться за свого. Знайдемо їх раніше, — наполягав Норд.

— Послухай, друже, — з притиском на слові «друже», відкинувши лояльність, вороже сказав розвідник, — я не хочу знати, які установки заклали в твою пам’ять мудрагелі з Марса. У тебе два варіанти. Ти підкоришся мені й виконуватимеш мої накази, або… в третій кутовій башті є вільні приміщення.

— Погрожуєш… даремно. Я твій зад рятую від повного лайна, — спохмурнів Норд. — Знайдемо зарядну станцію псевдобронів, і проблема вирішена.

— Попереджаю!.. Добре, — зненацька Трол викрутив скандал у спокійніше річище. — Конфлікт нам ні до чого, бо в нас одна мета — вберегти людей.

— Звісно, — змушений погодитися Норд.

— А ти пропонуєш їм загибель. У нас різне бачення захисту бази. Я триста разів лаяв себе за той кар’єр у лісі. Гадаєш, тобі пощастить?

— На танках — так.

— Не будь наївним. Без ефективної зброї пхатися в ліс безумство. Базу, впевнений, ми втримаємо, а розпорошувати техніку не дам. Всі мене підтримають. І потім, де ти, в біса, шукатимеш тих броньованих тварюк? У тебе є точні координати лігва? Я крізь пальці дивився на вибрики Ларсена, а той мав нахабство зникнути. Вдруге подібного не станеться.

— А якщо в мене буде точне місцеперебування псевдобронів?

— Повторюю, жодних експедицій!

— Кар’єр, — Норд відшукав вразливе місце Трола. Все одно командор змусить геологів добувати компоненти для зброї.

— Я над цим не думав, — Вегер змахнув з лоба краплини води й став під теплий струмінь повітря.

— То дозволь піти з геологами.

— Я знаю чого ти прагнеш! — раптом визвірився Трол, змінюючи милість на гнів. — Заволодіти моїм місцем! Командувати базою! Головний тут — я, а ти — зайда й навіть не людина! Один хибний крок, і я замкну тебе разом з Пейном!

— Чогось подібного я чекав, — Зейну чухалися руки вхопити коротуна за барки й вибити дурощі з голови, але це мало допоможе, бо картограф автоматично стане ворогом для всіх мешканців.

— Бачу знайомий блиск в очах, — Трол стояв біля шафи, одягаючи свіжу білизну. — Як тоді, на «Магеллані». Сміливіше! Вдар мене! — з командора вийшов би чудовий провокатор. Так уміло кривлятися міг тільки талановитий актор.

Синтет стримався. Перед ним не дурненька Ната. Трол міцніший, загартованіший і має реальну владу. Перемога над псевдоброном зробила командора недосяжним для критики. На що розраховував картограф? На розуміння реального стану речей? Коли це Трол Вегер відзначався розумом? Одна лише Мей має право претендувати на інтелект і далекозорість.

— Мені цікаво, нащо ти звинуватив мене в смерті дослідників на Росс 128?

— Не тебе, — зловтішно уточнив командор, — а справжнього Норда Зейна. Я вважав його винним. Нічого особистого.

Так і повірив синтет. Крутить розвідник, в’юном вислизає з психологічних лещат, б’є по найболючішому, прагне пробудити в картографі ниці інстинкти, принизити до рівня звичайної речі.

— Розкрити одну маленьку таємницю? — раптом поміняв тему Трол. — Крихітна така. Я поділюся. Дозволяю розпатякати її кожному мешканцю бази. Все одно сприймуть за жарт. Чув про Римську імперію?

— Перерахувати імператорів? Октавіан Август, Тиберій, Калігула, Клавдій, Нерон… — синтет пригадав натяк Мей.

— Зайве, — скривився розвідник. — Як щодо створення на Оффі імперії? А? Непогано, правда ж! Повна одноосібна влада!

— Справді, жарт, — картограф придивлявся до командора. Разюча різниця між тим самовпевненим сміливцем на Росс 128 і теперішнім князьком. Влада перетворила людину на тінь.

— Чого так дивишся?! — визвірився командор, прилаштовуючи у вухо датчик контролю.