27 Анатомія ворога

Трол Вегер щасливий, адже його розвідники завалили псевдоброна! Чорна смуга позаду, боротьба набуде розвитку й призведе до перемоги. Навряд чи вороги посміють сунутися до бази, знаючи про нову потужну техніку землян.

Один лише Норд Зейн не поділяв загального оптимізму. Псевдобронам потрібні акумулятори, як їжа людям, тому обов’язково прийдуть якщо не сьогодні, так завтра. Справжня битва тільки починається, а попередні напади — легка розминка.

За пів години до того, як Норд перехопив командора в лабораторії, Трол тріумфатором в’їхав на територію бази, приймаючи поздоровлення від мешканців. Авторитет командора поза сумнівів, всі повірили в геній обдарованого стратега, не питаючи себе, хто насправді посприяв успіху.

Частину внутрішнього двору, де розміщувалися квадрокоптери, огородили гофрованими листами, й тільки потому туди перетягли вбитого псевдоброна для розтину. Вільні від службових обов’язків люди скупчилися навколо туші, аби глянути зблизька, що за чудо тероризувало землян протягом останніх років.

Мертвий псевдоброн лежав у пластиковому кориті, а лікар Шерд у супроводі помічника-андроїда готувався стати патологоанатомом.

Норд Зейн щойно прийшов і декотрі речі пропустив. Проте все одно йому було дивним бачити за роботою лікаря, а не біологів. Досліджувати унікальну істоту примітивним розчленуванням було вершиною дилетантизму. Поради Норда Шерд проігнорує. Горе-вчені з досвідом рівня печерних істот. Цікаво, зробили рентген, чи забули? Всередині туші ховається потужне джерело енергії, здатне створювати кулясті блискавки. Про це пам’ятають?

Лікар Шерд екіпірувався прозорим халатом, лазерним скальпелем і темними окулярами. З гордо піднятою головою Шерд обійшов корито, приміряючись, звідки краще почати. Тягнути кількатонну тушу в лабораторію біологи категорично відмовилися, надавши почесну роль першовідкривача внутрішньої будови хижака найближчому поплічнику Трола Вегера.

— Розійдіться, заважаєте, — діловито командував лікар, розганяючи найбільш настирливих.

Священнодійство почалося з маленького надрізу біля самого краю панцира. Блиснула темно-синя поверхня. Скальпель різати вглиб відмовився.

Нижче, поміж матових броньованих поясів, була дуже груба з’єднувальна шкіра. В принципі, шкірою той матеріал називати хибно, бо він відчутно смердів пластиком.

Панцир з твердого сплаву, пластикова шкіра й металеві шипи на лапах змусили Шерда викликати техніків з потужними плазморізами. Єдине, що було органічного походження — видовжена, вкрита «шерстю» та дрібними пластинками, чотириока морда тварини з міцними щелепами. Цікаво, зуби металеві? Ні, наче кістяні, але теж нівроку. Таке враження, що голову взяли з однієї істоти й всунули в броню іншої.

Біологи чекали на розтин, аби забрати на дослідження внутрішні органи.

Норд шукав можливості ближче познайомитися з підстаркуватим Тедом Бронскі й Натою Лі, симпатичною білявкою. Щоки та лоб молодої особи вкривало стильне тату рослинного орнаменту. Специфіка біолога зобов’язує, чи просто прикраса? Можна дізнатися прямо зараз.

— Дозвольте приєднатися до вашого гурту, — ледь вклонився Норд, уважно слідкуючи за реакцією вчених.

Тед був за, а білявка закопилила губи, скоса презирливо зиркнула на синтета, пересмикнула плечима й відійшла трохи далі.

— Клонування заразне, через дотик передається? — Норд похмуро глянув на дівчину.

— Не зважай, у неї фобія, — Тед приязно посміхнувся, — Приходь після вилучення органів до нас. Будуть Трол Вегер, Мей Балі.

— Вже багато чого стало на свої місця, — картограф спостерігав за Шердом. — Чому ти довірив розтин лікарю?

— На базі елементарно відсутній спеціальний бокс. Все на зорельоті. Щось піде не так… Ні, краще назовні.

— Лікар дуже ризикує приєднатися до Пейна, — тихо зауважив Норд.

— Скоріше техніки. Треба втрутитися, а то нароблять справ, — одягнутий у м’який сіро-зелений комбінезон худющий Тед пробився до чоловіків, переговорив з ними, й ті привели свого власного андроїда.

— Відійдіть далі! Покинути периметр! — факір-біолог махав руками, наче ганяв птахів.

Робот чиркнув різаком панцир. Одразу задиміла зовнішня шкірка, а склоподібному сплаву байдуже.

— Розвідники кидалися на цього звіра з імпульсними рушницями, — в словах картографа докір. — Невже одразу не дотямили, що це ходяча фортеця. Всієї сили танка ледве вистачило, аби панцир луснув, — Норду видно тріщини впоперек сегментів, звідки витекла синювата рідина. — А де Крук?

— Наш герой з рештою розвідників святкує перемогу в Південній башті. Боюся, в нас буде багато лиха через вбитого псевдоброна, — Тед пошукав очима свою помічницю, але її слід прохолов.

Панцир, нагрітий до двох тисяч градусів, тріщав, вистрелюючи шматочки речовини.

Шерд заховався за гофрованим листом і боязко визирав з-за нього, наче дитина, що грається в піжмурки. Лікар остерігався отримати в чоло пекучий уламок, проте цікавість брала своє, а чорні очі палахкотіли азартом.

Захисна тверда облуда ворога була з’єднана системою суглобів з кістяком, що дозволяло псевдоброну скручуватися в кулю, не втрачаючи оборонної ефективності.