26 Перегони

Автоматичні зонди виринули з низьких пісочно-смугастих хмар і скинули підвішені до них чорні розвідувальні танки. За пів кілометра до землі розкрилися парашути, і важка техніка плавно опустилася на зеленкувато-червоний ґрунт.

— Вперед! — скомандувала Мей.

Півтора десятка розвідників у повній амуніції на трьох квадрокоптерах злетіли з центрального відкритого ангару бази й подалися на захоплення своїх же машин. Декілька зондів приманкою для псевдобронів сіли якомога далі від долини.

— Доповідати кожну хвилину! — Мей стояла на даху бази, під'єднавши свій комунікатор до станції стеження «Спіки». На тривимірній мапі на рівні колін розклався чималий шмат місцевості радіусом у тридцять кілометрів. По центру правильним прямокутником стояла база «Тана», а навкруги — долина, скелі та пузатий дослідницький корабель.

— Нормально! Підозрілих пересувань не зафіксовано! — озвався Крук.

— Я теж поки зряча. «Плутон» сідатиме пізніше.

— Зрозумів! — голос Крука напружений: відвойовувати власну техніку у ворога здавалося йому занадто екстравагантним заняттям. А така вірогідність існувала, якщо псевдоброни стежать за людьми й надумають втрутитися.

Норд Зейн, піднявшись на дах, спостерігав за діями помічниці навігатора, ретельно обмірковуючи своє прохання. Трол Вегер однозначно відмовить, тому спочатку картограф повинен заручитися підтримкою Мей. Глуха оборона, на думку синтета, мало ефективна та шкідлива в тактичному відношенні.

— Був у Пейна? — Мей прикипіла поглядом до мапи.

— Розумні речі говорить, — синтет зайняв зручнішу позицію для спостережень за лицем жінки.

— Вважаєш біолога божевільним?

— Він бачив Ларсена два роки тому.

— Справді? Краще ні пари з вуст, бо це відверта маячня, — Мей незворушна.

— Пейн згадував ІНШИХ.

— Знаю, він мені говорив.

— Чому про щоденник не спитала?

Мей заніміла: пропустити таке повз себе — груба помилка.

— Поділишся? — тихо спитала Мей. Нелегко їй просити у штучного чоловіка.

— Мою довіру теж потрібно заслужити, — віддячив Норд.

— З тобою не занудьгуєш, — дещо розгублено проговорила Мей.

— Я поки що сам по собі. Забула?

— Шкода. Навколо люди, — відбила жінка.

— Вони — підлеглі. Важить твоє слово, Шерда, можливо, Крука.

— Лікар його зневажає.

— Даремно, — Норд обійшов зображення по колу, з-під лоба зиркнув на Мей. — Шерд у бійку не полізе, надто боязкий, а Круку тільки дай нормальні вказівки.

— Ти всіх розклав по нішах і навісив ярлики. Спробую здогадатися. Я — відморожена крижана брила з ампутованими почуттями. Шерд — нашіптувач Трола. Трол…

— Я помиляюся? Ларсен сумнівався в командирських здібностях розвідника, — Норду вже набридало спостерігати за мімікою Мей.

— Хочеш захопити владу, — жінка розвела руки, й масштаб зображення збільшився.

— Зайвий клопіт. У мене інші плани. Трол буде проти, але сидіння за стінами зашкодить людям. Пів року до прибуття «Фомальгаута» надто довгий строк. Події прискорюються, завтра може стати останнім днем, — картограф зосередився на мапі. Не бажає Мей відкриватися, тож нехай і далі плаває в рідкому кисні власних проблем.

Жінка вловила згасання інтересу до її особи:

— Коли в тебе є реальний спосіб відвести біду, я на твоєму боці.

— І на тому дякую, — кисло усміхнувся Зейн.

Квадрокоптери розділилися й розлетілися по точках скидання техніки. П’ять одиниць. Ще три в «Плутоні». Командор на орбіті вичікує, поки розвідники запустять танки та заїдуть на територію бази.

Мей змінила масштаб до п’ятдесяти кілометрів.

— Дивилася геологів? — Норд мав на увазі кар’єр.

— Перекинутий квадрокоптер, побиті андроїди, жодного тіла. Я перевела станцію стеження на фіксацію будь-яких рухомих об’єктів. Проблематично, бо «Спіка» не на геостаціонарній орбіті.

— Треба було давно так зробити. Кілька зондів у певних точках…

— Я пробувала простежити за псевдобронами. Вела їх радаром, але вони щезли посеред лісу.

— Є привід перевірити захищеність танків, — синтет поки уникав говорити про котловину Серта.

— Сенс? У в нас немає зброї, — хитнула головою Мей.

Норд чудово зрозумів натяк: помічниця проти експедиції в нетрі. Шерд само собою. Треба побалакати з Круком, але старший розвідник нічого не вирішує.

— Контейнери живлення встановили?! Хутчіше, хлопці, хутчіше! — Мей сканувала периметр, прискіпливо видивляючись серед багатьох рухливих цяток потенційних ворогів. — Он вони! — раптом здригнулася жінка. — Чотири об’єкти! З південного заходу! Пілоти, терміново повертайтеся!

Синтет подумав про маскування. Псевдоброни зникають будь-де, отже вирахувати лігво по останньому запису, на жаль, не вдасться. Ось і зараз вони підібралися майже впритул, а люди ні слухом, ні духом.