15 Рубка зв'язку

Сталево-чорного кольору куртка й сірі штани з широким паском знівелювали екстравагантний образ Норда до рядового мешканця бази.

— На три хвилини заскочимо до Мей, — лікар ледве встигав за картографом.

— Хто такий Мей? — синтет стишив крок.

— Мей — жінка. Це по-перше, — медик майже біг. — А по-друге, вона має доступ до всіх вузлових комунікацій. В тому числі «Спіки».

— Цінний працівник.

— Довірена особа Трола Вегера, — значуще сказав Шерд. — В його відсутність Мей керує базою.

— Куди подівся капітан?

— При аварії реактора загинули кеп, навігатор і частина техніків.

— А старший розвідник Крук?

— Нам направо. Та гора м’язів боєць, а не інтелектуал. Повір, нічого особистого.

— Мені байдуже, — картограф складав у голові дрібні пазлики, аби мати цілісну картину життя бази. Отже, біля Глізе 667 сталася аварія з жертвами. Як і на Форі. Випадковий збіг, чи закономірність? Як з’ясувати? Невідомо, але треба.

Шерд, отримавши дозвіл увійти, потер долоні й обережно боком заповз у стандартне, площею в двадцять п’ять квадратних метрів, помешкання. Жовто-кремові стіни гармоніювали з вмонтованими аскетичними блідо-коричневими меблями. Ідеально біле ліжко сховане в ніші. Столик з прозорого пластику, а на ньому велика ваза, повна квітів. Аромат в кімнаті пекучо-п’янкий, гостро-примарний, ніжно-гіркуватий, солодкувато-свіжий. Гамма до того колоритна, що рецептори відмовлялися аналізувати спектр пахощів. Хазяйку це влаштовувало, бо вона саме схилилася над розкішним барвистим букетом і, заплющивши очі, втягувала ніздрями карколомно-вбивчу суміш.

— Мей, — тихо позвав Шерд.

Висока жінка років тридцяти п’яти з жалем відірвалася від естетичної насолоди. Одягнута в простору лискучо-коричневу сукню, прикрашену на рукавах червоним орнаментом, Мей виглядала жердиною, обвішаною гарним ганчір’ям. В короткому світлому волоссі виголена закручена спіраль. Великі зелені очі відсторонено-холодні, а ніздрі рівного носа злегка здригалися, вловлюючи рештки природних парфумів.

— Я вже тут, — погляд перемістився на гостей.

— У мене прохання…

— Спочатку знайомство, — Мей підняла руку до лоба, тканина зашурхотіла в унісон тихому ніжному голосу.

— А-а-а, так… так, — збитий з думки лікар на мить розгубився.

— Клон картографа Норда Зейна! Влаштовує?! — з викликом пробасив чоловік.

На засмаглому гладкому обличчі жінки не ворухнувся жоден м’яз.

— Більш розлого пояснити свою появу на базі можеш? Навіщо ти тут?

— Навіщо… Сам хотів би це знати.

— Трол Вегер досить часто згадував Норда Зейна. Зараз командор на зорельоті. Готує обладнання до спуску. Мені знати треба, друг ти нам, чи ворог.

— Навряд чи я стану на бік псевдобронів, — картограф упіймав очі Мей. Жодної емоції, жодного поруху думки, скляний погляд.

— Моє прохання стосується активації Норда Зейна, — втрутився медик. — Звідки прийшов сигнал? Ти зможеш це з’ясувати?

— Навіщо воно тобі? — жінка відверто розглядала картографа. — Ніколи не сподівалася поспілкуватися зі справжнім клоном. Вчені на Марсі ризикували, створюючи потрібні компоненти. Ларсен, звісно, допоміг з допуском, бо мав право завантажити в зореліт будь-яке обладнання. Сподіваюся, ти один такий, чи слід чекати нових сюрпризів?

— Я не в курсі.

— То що з моїм проханням? — благав медик.

— Я подивлюся, — легкий жест рукою від себе, мовляв, йдіть геть, не заважайте насолоджуватися духмяними пахощами місцевої флори.

— Мей ніби з морозильної камери витягли, — їдко зауважив Норд, коли підходили до рубки зв’язку.

— Вона завжди така. Інтелект, стриманість, логіка. Жінка була помічницею навігатора Орта. Казали, в них було кохання.

— Збирач пліток, — Зейн круто розвернувся до Шерда. — Навіщо лікарю сигнал активації? Мей не здалося дивним прохання?

— Вона надто розумна, щоб зважувати на такий дріб’язок. Я хочу знайти джерело, аби напевне знати, що ти перший і останній, — Шерд приховував правду, бо його інтерес був напряму пов’язаний з саркофагом. В голові лікаря роїлися сумбурні ідеї використати його для своїх цілей, а для цього конче потрібне кодування сигналу, інакше вмонтовані чіпи проігнорують команду.

Відповідь медика насторожила Норда, проте він утримався від підозр, адже немає перепон для заміни використаних контейнерів з компонентами росту на свіжі. Достатньо ввести модифіковані клітини, й синтетів можна штампувати сотнями, закладаючи в пам’ять потрібну програму на виконання. Ідеальні солдати без моральних запобіжників. Подібне в історії Землі траплялося. Балансування на межі смерті й життя, виживання й зубожіння; постапокаліптика, відродження, засадження земель рослинами з генофонду, вирощування звірів з ДНК… Багато лиха було в минулому. І тепер прорізається тенденція до повторення. Недарма клонування людини заборонили раз і назавжди.

Постать лікаря в уяві синтета зафарбувалася темним.

Диспетчером у рубці старший технік Морт. При малому зрості чоловік мав пристойні квадратні габарити й повне, ніби намащене жиром, лице. Темні очі підозріло блимнули на прибулих: