13 Пробудження

Кришка саркофага легко відсунулася. Голий чоловік у ньому ще не знав, хто він, бо щойно народився. Вірніше, його виростили у своєрідному інкубаторі з генетично модифікованих клітин за програмою ДНК. Доросла, чудово розвинена людина ворухнула руками, ногами, кліпнула очима, але погляд порожній.

З внутрішньої поверхні кришки висунувся тонкий обідок, почекав, поки механізм підніме голову, а потім міцно вп’явся в шкіру крихітними голками фіксаторів.

Чоловік здригнувся від болю, руки смикнулися до голови, аби здерти подразник. Ні, не вийде. Обідок наче вріс у череп, шукаючи вхід у мозок, а чутливий зонд відшукав потрібну ділянку, активував її та дав команду для перекачування інформації з матриці пам’яті.

Людина розслабилася під дією знеболювального, одночасно пробуючи ворушити пальцями рук, згинати ноги в колінах, крутити головою, закривати й відкривати рота.

Очі почали сприймати навколишній світ. Людину зацікавила низька стеля й біла цифра 7 на ній. Перша спроба проаналізувати чіткі геометричні лінії призвела до рюмсання. Стан — дитина. Потім примітивні думки закрутилися в голові й почали обростати знаннями. Яскравий калейдоскоп картинок вихором промчав пам’яттю, осідаючи певним порядком у відведених чарунках. Усередині аморфної субстанції, де формувалося "Я", то там, то тут на мить спалахували образи людей, механізмів, планет, речей. А в кінці — особисті дані.

— Я — Норд Зейн, картограф! — урочисто, мовби звільнившись від липкої павутини забуття, виголосив чоловік.

Обідок зіслизнув з голови й заховався в кришці саркофага.

Пора покидати інкубатор.

Норд Зейн вигнувся, перевіряючи м’язи, перекинув ноги через край нижньої половини «труни», став на холодну підлогу.

Приміщення тісне. Бокс якийсь. Підсвічений блакитним саркофаг виконав свою функцію й став зайвим. Тепер Норд повинен вибиратися звідси.

Підказка на стіні: овал, оточений червоним кільцем — сенсор для пальця.

Норд почав з вказівного. Спрацювало. Вузькі дверцята розсунулися двома половинками по вертикалі. За ними окреслилося погано освітлене просторе приміщення. Про порядок в ньому годі й мріяти: роботи розібрані, запчастини та інструменти розкидані, стелажі повалені. Хто ж тут так «творчо» працював?

В голові хаос упакованих споминів потроху впорядковувався. Згадки тіснилися щільним ланцюгом. Обростаючи логічними зв’язками, вони тасувалися між собою, займаючи своє індивідуальне місце на шкалі часу-подій.

Здається, перед Нордом майстерня. На Форі була схожа. Тільки там її обладнали в печері, а тут кругом стандартні титанові, з ізоляційними шарами, блоки, згвинчені товстими болтами.

Оминаючи розлите мастило й побиті місткості, чоловік вивчав оточення, порівнюючи з тим, що було закладене в пам’ять. Аналогій багато, а ще більше відмінностей. Висновок — це якась інша майстерня.

Дослідження застрягло на купі запчастин, зібраних посеред приміщення. Пригадуючи ідеальний порядок на Форі, Норд уперше подивувався дикунському відношенню до техніки.

Слабке стельове освітлення не давало змоги роздивитися погром в деталях, проте й так ясно: пояснень тут не знайдеш.

Майстерня мала два виходи, один з яких вів на склад. Двері погнуті й вивернуті, ніби їх вибивали тараном ззовні.

З кожною прожитою хвилиною пам’ять картографа наповнювалася подіями, асоціативне мислення збагачувалося низками порівнянь, багаж знань підсовував дедалі точніші визначення, а здатність до аналізу розкручувала маховик спостережень.

Норд Зейн уважніше оглянув двері, подивувався силі удару й спохмурнів. Напрошувався подвійний висновок: люди збожеволіли, або ж стався напад.

Склад в поганому стані. Он у стіні залатана діра. Герметизація в нормі. Дихається легко. Днями ремонтували, отже мешканці при здоровому глузді.

Оглядаючи склад, Норд не врахував двох речей: він абсолютно голий, і його не чекали побачити на базі.

Випадковий свідок, вгледівши чужинця, одразу дременув до основної частини бази й заблокував за собою двері.

Картограф довго й марно гупав кулаком, кричав, проте ніхто не подумав відізватися. Треба пошукати плазмовий різак, силою прорватися до людей, а потім розбиратися що й до чого.

На відміну від оригінального Норда в пам’ять двійника додали багато специфічних вмінь та знань. Про це у свій час потурбувався Баз Фрімен. Він запустив проєкт, але завершальної фази не побачив, бо полетів у свою другу зоряну експедицію. Зате однодумці довели ідею до філігранної досконалості, й це дозволяло клону вижити в екстремальних умовах та виконати закладену ідею захисту експедиції. В ті сумнозвісні часи, коли зореліт «Спіка» відправили до Глізе 667, деякі розумники на кшталт База Фрімена намагалися хоча б на крок випередити опонентів ізоляціоністів, тож робили все залежне для успіху місії.

Норд пам’ятав навігатора. Він єдиний зважився кинути виклик Со Малу й Тролу Вегеру.

Плазмового різака Норд не знайшов, зате вибухівки вдосталь. Нею користувалися геологи, коли виникала потреба наживо дослідити нашарування епох. Прилади, якими б досконалими не були, давали тільки приблизну картинку, а геологам цього замало. Їм шари руками помацати хочеться, різні цікаві мінерали побачити.