10 Пастка на псевдоброна

Охолодження імпульсної рушниці зайняло хвилину. За цей час Трол Вегер просунув голову поміж двох зелених каменів, сфокусувався на звірі й далекоміром визначив дистанцію. Завелика для влучного пострілу в око. Тварюка знає, що вилазити на відкриту місцину небезпечно, тож ховається за товстими стовбурами фібканів. Серед дерев проглядається лише частина світло-коричневого поясного глянцевого панцира.

Виманити звірюгу величиною з носорога до пастки й цього разу не вдасться. Це виснажливе полювання тяглося з часів, коли зграя псевдобронів розгромила склад і поцупила контейнери зі змінними акумуляторними секціями для транспортних квадрокоптерів і всюдиходів.

Трол Вегер тоді вперше сильно здивувався: навіщо місцевій фауні метал і пластик? Вони ж неїстівні.

Істота, якщо проігнорувати різницю в розмірах, схожа на земного три поясного броненосця. Тільки на гострій, вкритій сірою щетиною морді сидять в заглибленнях четверо очей.

Після повторного нападу, коли постраждав біолог Пейн, Трол не на жарт розлютився й вирішив упіймати або вбити хоча б одного нахабу. Але звірі були надто розумними, щоб попадатися живими, а трупів, кісток чи фрагментів тіл в навколишніх лісах і долинах не траплялося.

Розвіднику набридло чекати. Автоприціл упіймав панцир, рушниця пискнула на частоті, граничній з ультразвуком, і коротка порція вбивчих променевих зарядів полоснула по звіру.

Вегеру ніколи перевіряти влучність, миттю скотився у виїмку й згорнувся ембріоном. Інші розвідники теж надійно заховалися, бо відповідь не забарилася: над головами загрозливо луснуло, згори посипалося каміння, а в ніздрі поліз чад горілого листя.

— Дає жару, — з повагою буркнув командор, чудово знаючи, що звірів кілька, і вони чатують в засідці. Колись гадали, що є п’ять хвилин у запасі — саме стільки потрібно звіру для накопичення електричного заряду — вилазили нагору, й тут отримували подвійний удар. Гіркий досвід, зароблений життями трьох розвідників, зупинив Трола від поспіху. Сидів й лічив секунди про себе.

Тиша. Значить, звір бродить одинаком. Та з’являтися на виду слід в іншому місці, бажано якомога далі від попередньої позиції, звідки стріляв, інакше втрапиш у халепу: звір шваркне кулястою блискавкою, щойно вигулькнеш поміж каменями, й тоді п’ятдесят на п’ятдесят щодо шансів на виживання.

Трол Вегер знав про існування на Землі електричних скатів і електричних вугрів, але зустріти на Оффі суходільний варіант з таким надпотужним потенціалом не очікував.

— Чого ти мовчиш? — розвідник плазом покинув виїмку, дав знак підлеглим тихо лежати, плануючи спровокувати новий напад, а потім спробувати пропалити панцир з кількох рушниць.

Командор губився в здогадах, з чого могла складатися броня панцирника. Жодна органіка, навіть надміцна, не витримає гарної порції згубних променів імпульсної рушниці. Вегер експериментував на інших місцевих різновидах важкої броньованої живності. Результат завжди був позитивний: тваринки справно засмажувалися. А от з псевдоброном інакше. Витримує панцир постріли. Дорого дав би командор, аби заволодіти шматочком броні. Проте в голові Трола давно визрівав авантюристичний план побудови заводу з виробництва старої, давно забутої стрілецької зброї. Коли лазером не вдається підсмажити ворога, то може великокаліберна куля механічним тараном проб’є міцну захисну оболонку.

Розвідник чудово розумів, з якими проблемами зіткнеться, але чекати далі жодного сенсу: тварюки самі по собі не застреляться, а сорок дев’ять років загублено. Завдяки капсулі гіпернації Тролу по факту лише п’ятдесят, а було б давно за сто. А ще розвідник розраховував дочекатися корабля колоністів і поповнення в кількості десяти тисяч особнів. Є пів року для розборок з агресивною фауною задля повного підкорення планети.

Командор жестами наказав підлеглим повзти до гребеня скелі, порослого низькими кущами з шапками дрібного червонястого листя, а сам подався в обхід, під захист плаского каменя. Глянувши вгору на світло-оранжеві хмари, ніби побоюючись нападу звідти, змією сковзнув до крихітного, заздалегідь обраного майданчика. Обережно висунувши голову між покрученим гіллям розложистого кущика, Трол не побачив звіра на старому місці: розумна тварюка відійшла вглиб лісу, а там годі сподіватися пристрелити псевдоброна. Він так замаскується, що ти помиратимеш, а не допетраєш, звідкіля в тебе жбурнули кулясту блискавку. Або тебе пошматують кігтистими шипастими лапами. Або звір перекусить навпіл щелепами. Або… Способів загинути з вини звіра багато. Всі вони болючі та огидні.

Давно, одразу після прильоту, все складалося якнайкраще: суперземля Оффа всього в два і сім десятих раза по масі перевищувала Землю. Прискорення на поверхні десять цілих і вісім десятих метра за секунду в квадраті. Помірний парниковий ефект, температура близько тридцяти градусів, підвищена вологість, інфрачервоний підігрів створили на планеті ідеальні умови для розвитку рослинності найрізноманітніших форм. Правда, листячко було вічно червоним. Уся гамма. Від найблідішо-рожевого до густо-бордового. Зрідка прослизали жовтий, оранжевий і вкрай рідко — зелений і синій.

 На Землю одразу полетіло згенероване й накладене на гравітаційні хвилі повідомлення про придатність для заселення четвертої планети потрійної системи 142 Скорпіона. Підвищений відсоток вуглецю не лякав людей. Фільтраційні кисневі маски, противірусні щеплення, імуностимулятори, антигрибкова профілактика швидко пристосували землян до умов Оффи.

Через три роки, коли програма досліджень була виконана, сталася аварія на одному з генераторів антиматерії зорельота «Спіка». Навігатор, капітан і десяток техніків загинули. Про повернення на Землю можна було забути. Глибока депресія охопила екіпаж восьмої зоряної. Але завжди невгамовний і оптимістично налаштований Трол Вегер знайшов вихід: в глибокій, захищеній від вітрів і набридливих комах, долині збудували капітальну базу. З пошкодженого зорельота зняли капсули гіпернації, пару допоміжних термоядерних реакторів, багато обладнання й контейнери з акумуляторами. По задуму командора ті сорок шість років, які лишилися до прибуття колоністів, можна спокійно проспати й повернутися на Землю зорельотом поселенців у самому розквіті сил. Ідея сподобалася всім без винятку.