7 Перегони

Далі пішло як по маслу. Бортова навігаційна система сама домовилася з диспетчерською про терміновий виліт. Мета — огляд реакторного блоку зорельота. Так було забито в журналі планувань ще до того, як зонд потрапив у ремонт для заміни силового гіроскопа орієнтації.

 Поки що Норд вільний. Це потім, у відкритому космосі, доведеться симулювати критичну ситуацію й перевести автоматику на ручне керування, інакше зонд облетить зореліт і повернеться в ангар на своє штатне місце. І нехай огидний голос бубонить хоч до кінця світу, Норд своїм займатиметься.

Попереду, в товстій перебірці, поблизу центральної вісі з нульовою гравітацією, повільно відчинився круглий люк, а магнітний монорельс виштовхав зонд до точки старту.

М’який удар, відрив, політ за інерцією.

Тепер Норд виконає задумане після прощального обльоту «Магеллана».

Зонд потроху віддалявся від зорельота, проте його велика маса незабаром викривить траєкторію маленького диска й притягне до себе.

Норд Зейн дозволив собі кілька хвилин помилуватися рідним міжзоряним кораблем. На відміну від перших тихохідних фотонних фермових агрегатів, «Магеллан» зроблений у формі двох циліндрів, послідовно з’єднаних короткою роздільною секцією. Така монолітна конструкція забезпечувала мінімальну шкоду від бомбардування корпусу мікрочастинками при швидкості, близькій до світлової. А в носовій частині в польоті ще й розквітав «тюльпан» силового поля. Він змітав з курсу частинки пилу мов гігантський віник сміття.

Перший житлово-технічний циліндр постійно обертався, створюючи штучну гравітацію. Чим ближче до центру, тим вона слабша. На торці, поблизу роздільної секції, розташувався ремонтний відсік, звідки Норд щойно стартував. Реакторно-тяговий блок  і контейнери з речовиною кварконом* займали практично всю корисну площу другого циліндра. П’ять термоядерних реакторів перетворювали кваркон на антиречовину, котра негайно анігілювалася в потужному полі й розганяла зореліт до п'яти шостих швидкості світла.

Увімкнувся маневровий двигун, виплюнув газову цівку в простір, розвертаючи зонд у бік кормової частини «Магеллана».

В Сонячній системі Норд літав на точно такому ж. Достатньо повторити набір команд у певній послідовності, й бортовий штучний інтелект «побачить» уявну загрозу й передасть управління пілоту. Знаючи про цей глюк в системі, картограф сподівався вийти з-під контролю диспетчерської, коли там запідозрять піратське захоплення зонда. А поки тиша й спокій в безмежжі Всесвіту.

Збоку на екран наповзає оранжево-білий диск Фори, далі — криваве місцеве сонце Росс 128. А поміж них і навколо химерні візерунки, зіткані з мережива зірок. Двома блідими плямами висіли Магелланові Хмари, а якщо налаштувати візир, можна й Туманність Андромеди роздивитися. Правда, маленька вона, непоказна, але ж до тієї галактики триста тисяч парсеків*. Летіти й летіти. Ні, мільйон світлових років забагато навіть для зорельотів майбутнього, а поки що люди вдовольняються черепашачим повзанням околицями Сонячної системи.

Норд подумав про себе. Він здійснив свою мрію, потрапив у склад міжзоряної експедиції, подолав довгий шлях, викладався на всі сто. І що отримав? Зневагу, презирство, перекреслене майбутнє. Невже обставини справді грають доленосну роль, і їх збіг призводить до жахливих наслідків? Невже Хмара робить людей маріонетками, й вони здатні зрадити, вбити, знеславити? Тільки звідки Хмара знає людей, їх психологію, уподобання? Розрізняє те дивне утворення добро й зло? Може, ці поняття недосяжні неорганіці. Спробуємо з’ясувати. Відступати пізно й нікуди. Мости спалені. Картографу нічого втрачати.

В диспетчерській, нарешті, схаменулися, проаналізували графік польотів і з’ясували, що зонд одинак повинен перебувати в ремонтному відсіку, а не в космосі, або технік виплутався з вузлів і підняв тривогу.

 Виклик не забарився. На частині оглядового віртуального екрана з’явилося заклопотане обличчя диспетчера:

— Борт 3С-21К, несанкціонований політ! Негайно повертайтеся!

Скоро спрацюють електромагніти, тож зонд примусово затягнуть всередину «Магеллана». Пора відриватися.

Внутрішня операційна система безвідмовно глюкнула, заплутавшись в лабетах певних команд, пульт перефарбувався в червоне, а Норд отримав бажаний доступ до органів маневрування.

— Хто б сумнівався, загроза зіткнення з чималим небесним тілом, — прокоментував Норд збій системи, вмикаючи максимальне прискорення. Перевантаження нормальне, в межах трьох джі. Відстань між зорельотом та зондом різко збільшилася. Треба тікати якнайдалі, бо радіус дії магнітів Норду невідомий.

Голос безупинно давав різні корисні поради щодо обхідних маневрів з урахуванням мас Фори, червоного карлика й зорельота.

— В тебе музика є? — Норд перервав потік штучного словоблудства.

Бортовий розум перетасував усі варіанти й видав:

— Повне зібрання старовинної класики до середини двадцять четвертого століття. Бах, Шуберт, Камскі, Годзіла, Е-У, Пілігрим…

— Мене цікавлять Перпетуум-мобіле, Марсіанські Коти, Чорне Кільце.

— Відсутні.

— А що є?

— Лебідь Х-1.

— То це ж і є Чорне Кільце!

— Лебідь Х-1 — Чорна Діра.