1

Я сиділа в темній кімнаті і не розуміла, що відбувається навколо мене. Пелена сліз застилала очі які буквально пекли від кількості виплаканої рідини. Здерті коліна, порваний одяг, розтріпане волосся, все ніби у хорошому фільмі жахів, але це була реальність. Я сиділа на підлозі спершись спиною до холодної стіни намагаючись хоч якось прикритись рваними шматками свого чорненького сарафану. Не пам'ятаю скільки часу я тут, може годину, може дві або навіть цілу добу. Телефону я не мала, тож не було шансу позвати на допомогу. Просидівши в цьому шоковому стані ще хвилин двадцять я потроху почала згадувати всі події цього ранку.

Як завжди я ходила за свіжою випічкою до кіоску десь о 9 годині ранку. Пам'ятаю як вийшла з під'їзду, швидкими кроками переходила через дорогу, а далі...

О Боже, ні, тільки не це!!!! Я почала згадувати як мене силоміць затягли до якоїсь автівки, закрили рота рукою і тримали мене всю дорогу під руки. Як я не намагалась вирватись, в мене не виходило, чим більший був мій опір, тим сильніше мене тримали.

Не пам'ятаю скільки ми їхали, але вже скоро мене знову витягли з автівки і потягли в сторону якогось будинку. Я падала, але мене швидко піднімали і знову тягли за собою. Це був якийсь чоловік, набагато більший за мене, сильний і жорстокий. Він ніби не чув ні моїх сліз, ні благань. Швидко піднявши моє тіло на плече, цей дикарь заніс мене в будинок і замкнув у підвалі.
На останок я лише почула: "Ти тепер моя, я робитиму з тобою все, що забажаю".

Не встигла я оговтатись як почувся скрип глюча в замку, двері відчинились і на порозі стояв кремезний чоловік. Чи був це тей дикарь? - невідомо! Але я знала тільки одне - з цього моменту моє життя ніколи не буде колишнім.