Глава Друга ( продовження 8)

Кайрин, увесь червоний, майже не дихаючи, просто сидів завмерлий. Навіть Бальтор змовк. А поруч невблаганно дзижчав дрон, тримаючи картину, плавно похитуючись. І в одну мить Кайрин схопився з місця, схопив картину і, почавши її несамовито рвати на шматки, надірваним голосом закричав:

— «Ненавиджу тебе, покидьку електронний! Якби ти був живим, я б розбив тобі усю пику, мерзота ти така!!!»

Десь згори над головою Кайрина почувсь голос Гамертона з єхидними нотками:

— «А в мене й так є тіло! Але ти його не відрізниш від справжньої людини, бо воно виглядає набагато краще, ніж твоє! Ба більше, ти його й не знайдеш, бо я не скажу, де я тут на кораблі. А самому у тебе не вистачить мізків його знайти. І до речі, як на мене, це ти більш схожий на якесь кволе тіло для слабкого штучного інтелекту. Ха-ха-ха!»

Кайрин щосили кинув картину на підлогу і, не обертаючись, побіг до себе у номер. В очах його стояли сльози, які ось-ось мали пролитися...

Кілька днів Кайрин не виходив зі свого номера. Бальтор теж не навідувався до нього. Їжу він замовляв туди ж. Він не бажав нікого бачити, а Іалу просто не зміг би побачити, бо помер би від сорому. Він обіймав, стискаючи подушку, і плакав, чекаючи, коли цей клятий круїз уже завершиться, і він повернеться в теплі, розуміючі обійми матері, а також назавжди забуде все, що з ним трапилося, як страшний сон. Добре хоч доступ до приватних приміщень Гамертона був заборонений, якщо немає екстреної ситуації, бо той би не дав йому спокою. У цьому Кайрин був упевнений.

«І за що той Гамертон на нього так ополчився? За його наукові погляди? Чи за те, що він із бідняків? Чи за все разом? Як штучний інтелект може поводитися так огидно, наче остання сволота... А Іала... Через той клятий малюнок вона ж тепер вважає, що він збоченець, який переслідував її через якісь свої хтиві помисли...» Він вирішив ніколи її більше не бачити... І ніколи не забувати...

Тільки-но він почав поринати у сон, рятуючись від важких думок, як почув стукіт у двері. Він гукнув:

— Бальторе, це ти? Вибач, я не хочу зараз розмовляти.

Але настирливий стукіт знову повторився. Кайрин почав виходити з себе і вже крикнув:

— Бальторе! Мені зле! Я не хочу нічого обговорювати! Дякую за турботу, а тепер облиш мене!