Глава Друга ( продовження 3)

Деякі знавці історії, коли «Вічність» маневрувала між Арабандом і планетою, у побачених рештках розгледіли риси Бога Зневіри — величезна частина торсу, майже як половина лайнера «Вічність», закута у темний, інкрустований доспех, який зсередини пульсував слабким жовтим вогнем, та частина жахливої голови червоного кольору, з роззявленою пащею, в якій виблискували міріади металевих зубів різного розміру, і єдине вціліле жовте око. І коли цей понівечений обрубок колишнього Бога, дрейфуючи, повільно обертався, багатьом здалося, що те жахливе жовте око дивиться на них із невимовною люттю.

Цвинтар Богів отримав свою назву від військових Землян, від Колупальників Всесвіту. Це місце було останньою, вирішальною битвою між Колупальниками та Темними Богами. Темні Боги, прибувши до цієї планети цілим містом, намагалися з неї зробити свою секретну зброю — Пожирача Світів. Їхній задум був надзвичайно простим, і якби вони встигли його втілити, надзвичайно ефективним. Вони збиралися виростити з планети велетенське чудовисько, наповнивши усю матерію планети духами померлих Богів та їхніх послідовників, які були сповнені невимовної люті до всього живого. Свій задум вони встигли виконати лише на половину — наповнити матерію планети темними злими духами. У цей час флот Колупальників напав на місто Арабанд і рештки Темних Богів. Битва була запекла і нищівна. Цього разу Колупальники нікого з Богів або їхніх послідовників не щадили. У цій битві були знищені всі, хто прибув на орбіту планети, а їхні тіла та залишки флоту почали скидати на понівечену темрявою поверхню планети. Але фрагментів тіл та флоту Темних Богів було надзвичайно багато, і їх вирішили залишити, не чіпаючи, як нагадування кожному Злу, що з ним станеться, якщо воно вирішить паплюжити життя Галактичній Спільноті.

Наступною зупинкою згідно з маршрутом повинен був бути майже відновлений Світ Смарагдової Спіралі. І доки лайнер неквапно курсував крізь рожеву туманність, яка була сповнена зірками-квазарами, що яскраво мерехтіли смарагдовим та бірюзовим сяйвом, за яким захоплено спостерігали пасажири крізь прозору панорамну стіну, Кайрин вирішив провести час, спостерігаючи за власною зіркою.