Глава Перша ( продовження 9)

Кайрин, усе ще не оговтавшись від приниження, тихо відповів:

— «У мене його немає...»

Капітан здивовано запитав:

— «Вибачте... Як це так немає? А як же ви отримали дозвіл на перебування на борту лайнера?»

Кайрин дістав із лівої кишені трохи зім’ятий біло-блакитний лист і відповів:

— «Я зареєстрував паперовий код у системі...»

Усі, включно з Іалою, здивовано подивились на Кайрина. За все життя вони не бачили паперових квитків, лише читали про них. Та чули історії, що на найдешевших зорельотах подекуди ще діє ця архаїчна система. Або для тих, кому не по кишені інтегрувати у свою сутність чіп благ. Наступне питання у капітана вирвалося автоматично, хоча відповідь він і так уже знав:

— «А як же ви отримуєте гроші?...»

Кайрин, опустивши очі і відчуваючи сором, наче він робить щось погане, ще тихіше відповів:

— «Через чеки...»

— і він дістав із правої кишені повну пригорщу зім'ятих папірців. У цей момент почувсь їдкий скрипучий сміх Гамертона з коментарями:

— «Ой, не можу! Прибулець із минулого, та й годі! Ну, тоді зрозуміло, звідки ті ідеї! Менше чеків — більше ідей про Надбогів!»

— «Гамертон!» — знову скипів капітан.

Кайрин ще сильніше знітився та опустив погляд у підлогу. Але встиг побачити, як Бальтор став сміятися. А головне, він побачив, як ВОНА прикрила долонею вуста, приховуючи усмішку після слів клятого Гамертона. А ще він чув за своєю спиною якийсь огидний, моторошний звук. Капітану стало надзвичайно соромно за все, що трапилося, і він якомога більш співчутливим тоном сказав:

— «Вибачте, пане Кайрин, за це все неподобство. Дуже сподіваюсь, що ви забудете цю прикру ситуацію, і вона не вплине на подальші враження від подорожі».

Щойно капітан промовив це, як Кайрин почув різкий та заливистий сміх Бальтора, який дивився кудись повз Кайрина. Він обернувся і завмер від нової порції образи, нового рівня. Виявляється, той неприємний звук, що його чув Кайрин, видавав напівпрозорий мерехтливий дрон, який просто у повітрі малював картину. Огидну картину, як здалося Кайринові. Він ще не повністю її домалював, але вже намальованого було достатньо, щоб розгледіти. Дрон зобразив Кайрина на платформі космопорту, який сидів навпочіпки і дивився вгору. Обличчя його було спотворене гримасою нестримного плачу. Окуляри сповзли набік. З очей фонтанами били сльози. З носа текло на підборіддя. В одній руці він тримав дитячу ляльку, а в іншій — пустушку. А десь немовби згори спускалася назва: «Прощавай-бувай».

Кайрин завмер, шокований. Бальтор так реготав із картини, що аж зігнувся. Кайрин навіть почув, як сміється ВОНА, і, сміючись, відходить трохи далі.

Капітан від побаченого почервонів і швидким рухом наблизився до недомальованої картини та вихопив її в дрона. Потім звернувся до Кайрина:

— «Вибачте ще раз. Ця функція малювання в Гамертона повинна була працювати лише на замовлення. Вибачте...»

А потім, швидко віддаляючись, уже зі злобою гукнув до Гамертона:

— «Ну, ти догрався! Таким посміховиськом ти мене ще жодного разу не виставляв! Я засуну оцю картину тобі просто в ядро! Вона якраз підійде у відповідний роз'єм позаду ядра!»

Кайрин так і залишився стояти як укопаний від шоку та сорому...